Дослідження становлення та розвитку фінансово-кредитних систем в умовах переходу від планової до ринкової економіки. Роль центральних банків в управлінні кредиторськими установами. Вдосконалення організації та регулювання фінансово-кредитних систем.
Аннотация к работе
Особливої ваги набуває потреба ретельного опрацювання засобів економічної стратегії та тактики, що застосовуються в організації управління та регулювання фінансово-кредитними системами. Саме це викликає необхідність дослідження та використання в Україні світового досвіду реформування фінансово-кредитних систем та передусім банківської системи як найбільш важливої її складової. Реформування фінансово-кредитних систем постсоціалістичних країн за своїм змістом, цілями та шляхами багато в чому збігається з пріоритетними напрямками аналогічних реформ, що нині здійснюються в Україні. Тому значної ваги набуває потреба ретельного опрацювання засобів економічної стратегії і тактики, що мають надалі бути задіяними в організації управління та регулювання фінансово-кредитною системою України. Проблеми організації управління та регулювання фінансово-кредитних систем, їх розвиток в умовах ринкової трансформації знайшли відображення в працях багатьох українських дослідників: О.У першому розділі „Теоретичні основи організації управління та регулювання фінансово-кредитних систем” досліджено теоретичне підґрунтя та суть фінансово-кредитних відносин, їх роль у перехідних економіках та вплив вибраної стратегії на їх результативність. Визначено, що місце фінансово-кредитної системи в системі економічних відносин визначається не лише обсягами її активів, а також і ефективністю та функціональною адекватністю, що мають вартісний вимір. Дослідження надало підстави зробити висновок про те, що теоретичний аналіз предмета регулювання фінансово-кредитних відносин має здійснюватись в контексті розвитку такого механізму, який би, по-перше, давав змогу акумулювати й перерозподіляти у вигляді кредитів максимально можливий обсяг фінансових ресурсів; по-друге, забезпечив заплановані кредитором і позичальником обсяги прибутку; по-третє, гарантував безперебійність функціонування налагодженої системи фінансового взаємозвязку між господарюючими субєктами. Незважаючи на значні відмінності між економічними та фінансово-кредитними системами, існують універсальні показники, характерні для будь-якої економіки, в якій здійснюється обіг грошей, для її фінансово-кредитної системи, які умовно можна розділити на базові та якісні. У другому розділі „Етапи та основні напрямки реформування фінансово-кредитної системи в Україні” досліджено етапи та основні напрямки формування та розвитку нової фінансово-кредитної системи в Україні, показано роль Національного банку України як особливого органу державного управління та регулювання фінансово-кредитними установами.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, повязаного з дослідженням особливостей побудови та функціонування фінансово-кредитних систем в Україні та країнах із перехідними економіками шляхом узагальнення досвіду та порівняльного аналізу з метою визначення пріоритетних напрямків, інструментів та механізмів організації управління, регулювання та реформування фінансово-кредитних систем. Обґрунтовано, що розвиток фінансово-кредитної системи України повинен здійснюватись на основі використання загальних тенденцій та світового досвіду розвитку міжнародного ринку банківських послуг, але з урахуванням вітчизняних особливостей, що характеризують процеси якісного зростання вітчизняних фінансово-кредитних установ. Доведено, що фінансово-кредитна система України значно відрізняється від фінансово-кредитних систем інших країн із перехідними економіками за структурою, зокрема вона характеризується наявністю великої кількості малих недокапіталізованих банків (близько 100), незначною участю іноземного капіталу, недостатньо ефективним обслуговуванням національної економіки (обсяги її кредитування з боку української банківської системи складають до 27 % ВВП). На основі аналізу статистичних даних доведено, що сучасний стан фінансово-кредитної системи України характеризується тенденцією до зростання. Зясовано, що останнім часом українські банки кардинально розширили масштаби роботи з населенням - якщо юридичні особи практично повністю охоплені банківськими послугами, і зростання масштабів співпраці з ними в основному залежить від росту економіки в цілому, то населення являє собою величезний сегмент клієнтів, який поки що майже не охоплений банками, незважаючи на їхню активну роботу в цьому напрямі.