Тенденції та чинники функціонування і розвитку системи регулювання природоохоронної діяльності. Структура організаційно-економічного механізму управління природоохороною. Шляхи трансформації економічного механізму регулювання природоохоронної діяльності.
Аннотация к работе
Наслідком цього є необґрунтованість і поверховість застосування адміністративно-правових та економічних методів державного регулювання природоохорони, недосконалість організації управління останньою, невідпрацьованість методичного забезпечення економічного механізму регулювання природоохоронної діяльності, що зумовлює неефективність здійснення природоохорони. провести системний аналіз здійснення природоохоронної діяльності з метою виявлення тенденцій та проблем для регулювання і розробити пропозиції щодо удосконалення функціонально-цільової структури організаційно-економічного механізму управління природоохоронною діяльністю; виробити рекомендації щодо удосконалення організаційної структури та організації управління природоохороною для формування дієвого організаційного механізму управління природоохоронною діяльністю; Для досягнення визначеної мети у дисертаційній роботі використовувались такі методи дослідження: системний аналіз (для виявлення проблем взаємозвязку регулювання природоохорони з факторами впливу на його здійснення; вивчення та оцінки функціонального навантаження складових елементів механізму управління обєктом дослідження - розділ 1); порівняльний аналіз (для співставлення стану забруднення навколишнього природного середовища в Україні та її регіонах - розділ 2); факторний аналіз (для вивчення чинників, що зумовлюють ефективність (неефективність) регулювання і управління природоохоронною діяльністю - розділ 2); економіко-статистичні (для вивчення динаміки забруднення довкілля регіону залежно від збільшення обсягу виробництва; виявлення концентрації забруднюючих речовин на душу населення та на 1км2 території області - розділ 2); експертні методи (для визначення та ранжування цілей регіональної цільової програми розвитку екологічного підприємництва - розділ 3). Набули подальшого розвитку: - теоретико-методологічні засади організації управління і регулювання природоохоронної діяльності, зокрема: доповнено трактування дефініції „еколого-економічна політика” наповненням її змісту необхідністю цілеспрямованого впливу з боку органів державної влади, інституцій ринкової інфраструктури та субєктів господарювання через систему еколого-економічних заходів, що забезпечує реалізацію інтересів суспільства та враховує необхідність здійснення програмних планів дій з екологізації державних функцій управління, усієї господарської діяльності і суспільства в цілому; трактування категорії „природоохоронна діяльність”, яка на відміну від попередніх трактувань, розглядається як цілеспрямована діяльність суспільства, його управлінських структур, що здійснюється з використанням системи методів, інструментів та важелів впливу і спрямована на збереження та покращення якості навколишнього природного середовища.У першому розділі “Теоретичні засади організації управління і регулювання природоохоронної діяльності в контексті перебудови національної економіки” обґрунтовано місце природоохоронної діяльності у складі еколого-економічної політики; досліджено теоретико-методологічні засади організації управління і регулювання природоохоронної діяльності; визначено сутність організаційно-економічного механізму управління природоохороною; розроблено методологічний інструментарій дослідження механізмів управління природоохоронною діяльністю. Еколого-економічну політику слід розглядати як систему пріоритетів, програмних заходів та ціленаправленої діяльності органів державної влади, інституцій ринкової інфраструктури та субєктів господарювання, через систему еколого-економічних заходів, яка спрямована на забезпечення економічної і екологічної безпеки держави та екологічних потреб населення, екологізацію державних функцій управління, господарської діяльності, суспільства в цілому, і яка враховує напрацьований світовий досвід, стан і особливості власного соціально-економічного розвитку та віддзеркалює перспективи національного розвитку країни. Запропоновано наступне його визначення: організаційно-економічний механізм управління природоохоронною діяльністю - це система форм і методів свідомого впливу на обєкт (процес природоохоронної діяльності), за допомогою якої суспільство, керуючись природоохоронними принципами і пріоритетами, досягає очікуваного ефекту, а також через яку здійснюється регулювання природоохоронної діяльності, забезпечується організування природоохорони та економічно і соціально виправдане функціонування її як єдиного цілого. Розраховані у роботі коефіцієнти концентрації забруднюючих речовин за регіонами України, свідчать, що найвищий рівень забруднення характерний для Донецької (67,7 тонни на душу населення у 2000р.), Дніпропетровської (29,5 тонни на душу населення у 2000р.), Луганської (19,8 тонни на душу населення у 2000р.), Івано-Франківської (13,3 тонни на душу населення у 2000р.), Запорізької (12,3 тонни на душу населення у 2000р.), Харківської (8,6 тонни на душу населення у 2000р.) та Полтавської (5,3 тонни на душу населення у 2000р.) областей. В процесі аналізу дієвості організаційних структур управління при