Аналіз основних аспектів взаємодії держави та громадянського суспільства на основі їх оптимальної збалансованості в гуманітарній сфері. З’ясування головних чинників синергетичної парадигми в організації та управлінні розвитком гуманітарної сфери держави.
Аннотация к работе
Попри те, що гуманітарна сфера не може і не має підпорядковуватись єдиному управлінню, однак вона має регулюватися і координуватися завдяки єдиній політиці - загальнонаціональній, якою має бути політика державна. Лише за цієї умови держава може координувати діяльність як державних, так і недержавних організацій та інших субєктів гуманітарної діяльності, кожен з яких у своєму спеціальному напрямку діяльності за визначенням має перевершувати всі інші і бути попереду всього суспільства у здійсненні гуманітарного пошуку. Можна стверджувати, що не лише держава здійснює спеціальну політику в гуманітарній сфері, але й гуманітарна сфера виявляється в кінцевому підсумку джерелом цінностей, що визначають стратегію розвитку держави, адже на їх основі формується образ того бажаного і потрібного майбутнього суспільства. Справа в тому, що будь-яка держава не може охопити своєю прямою політикою все розмаїття потреб і інтересів, представлених у громадянському суспільстві, а тим більше - коли йдеться про гуманітарну сферу, сферу за визначенням настільки ж відкриту до змін, наскільки відкритою до модифікацій за антропологічним визначенням є сама людина. Користуючись згаданим поділом на громадянське суспільство і державу, держава не може бути домінуючим і одноосібним субєктом гуманітарної політики хоча б унаслідок потреби у виконанні нею функцій формального контролю над проведенням гуманітарної політики іншими субєктами [6].