Землі сільськогосподарського призначення як об"єкт правового регулювання. Характеристика майнових правовідносин у фермерському господарстві. Суть поняття та складу ґрунтів аграрного покликання. Організація бухгалтерського обліку в селянських володіннях.
Аннотация к работе
Як форма господарювання ринкова економіка довела свою спроможність виключно завдяки кращім, ніж в інших господарських системах, показникам продуктивності праці та ефективності виробництва, на основі більш високої вмотивованості у забезпеченні їх підвищення. Для досягнення цієї мети в галузі сільського господарства, починаючи з 2000 року розробляється та впроваджується аграрна реформа: вийшли Укази Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки ”та „Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки ”, низка інших указів, спрямованих на впровадження аграрної реформи, з часом буде прийнято Закон України „Про іпотеку ”та Закон України „Про реєстрацію нерухомості ”, на черзі підготовка проекту Указів Президента „Про страхування ”і „Про довготермінові кредити в сільському господарстві ”. Кількість землекористувачів і власників землі зростає, на територіях ліквідованих колгоспів та радгоспів утворюються нові агроформування ринкового типу: приватні, орендні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства, сільськогосподарські кооперативи, селянські (фермерські) господарства, інші субєкти господарювання. Впровадження таких нових форм власності на селі, які вже довели ефективність та дієвість свого функціонування в інших галузях економіки, призводить до позитивних результатів в розвитку економіки України в цілому - наповнення ринку споживання високоякісною продукцією вітчизняного виробництва. Таким чином, можна зазначити, що на землі зявився господар, який хоче і може працювати, для того щоб отримувати від своєї праці економічну вигоду та моральне задоволення.Безпосереднім обєктом правового регулювання використання земель сільськогосподарського призначення виступає певна визначена територія, що є просторовою сферою діяльності субєкта, де він може займатися виробництвом сільськогосподарської продукції і зведенням будинків, виробничих споруд та інших обєктів, потрібних для обслуговування основної діяльності. Законодавство вживає і термін "земля", і термін "земельна ділянка", хоча визначення дає лише останньому. Специфічними ознаками земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які характеризують їх як обєкт земельних відносин, є: обмеженість площі, локалізованість за місцем розташування; вони є нерухомим обєктом і основним способом виробництва в сільському господарстві. Земельні ділянки і права на них, а також міцно повязані із земельними ділянками обєкти (ґрунт, замкнені водойми, ліс, багаторічні плодові насадження, будинки, будівлі, споруди тощо), переміщення яких без шкоди їх призначенню неможливе, перебувають в обігу неподільно, якщо інше не передбачено законом. Існує думка, що землі сільськогосподарського призначення як обєкт правового регулювання мають потрійну правову характеристику: загальний обєкт (частина земельного фонду), на який поширюється загальний правовий режим використання землі; родовий обєкт (категорія земельного фонду), на який поширюються правила особливого правового режиму, призначені для земель сільськогосподарського призначення; а також безпосередній обєкт (як сільськогосподарське угіддя), на який поширюється дія норм земельного, фінансового, господарського та інших галузей права.З економічної точки зору землі сільськогосподарського призначення відрізняються від інших земель тим, що вони самі є засобом виробництва, виробничим потенціалом. Землі сільськогосподарського призначення розподіляються на сільсьгосподарські угіддя: ріллю, сіножаті, пасовища, перелоги, землі, зайняті багаторічними насадженнями, а також на землі, які до них не належать, а саме: господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо. Згідно з правовим режимом земель сільськогосподарського призначення припускається використання тільки поверхні цих земель для вирощування сільськогосподарських культур, овочів, розведення садів, розвитку тваринництва та інших галузей сільськогосподарського виробництва, під пасовища, сіножаті та в інших цілях, а також для будівництва різного роду житлових, адміністративних та господарських споруд, повязаних з веденням сільськогосподарського виробництва або переробкою сільськогосподарської продукції. До земель сільськогосподарського призначення належать землі, які використовуються: 1) громадянами для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;До майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть належати: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція вироблена господарством внаслідок господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, право користуватися землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудам
План
Зміст
Вступ
1. Землі сільськогосподарського призначення як обєкт правового регулювання
2. Поняття та склад земель сільськогосподарського призначення
3. Майнові правовідносини у фермерському господарстві
4. Фермерське землекористування
5. Організація бухгалтерського обліку в фермерських господарствах