Вивчення історичного досвіду організації і діяльності крайових судів у Галичині у складі Австрії та Австро-Угорщини (1855-1918 рр.). Характеристика їхньої структури та компетенції. Судова система, створена унаслідок реформування австрійського судочинства.
Аннотация к работе
Скасування старої домініальної системи судів та відмова від станового підходу у розгляді тієї чи іншої справи спонукали до створення нової системи судів із визначенням їхньої підсудності. У першій інстанції, як у цивільних, так і в кримінальних справах, судочинство мали представляти одноособові повітові та колегіальні крайові й окружні суди; в другій інстанції - колегіальні Вищі крайові суди; в третій інстанції - Найвищий трибунал у Відні. Отже, згідно з новим австрійським судовим устроєм, суди поділялися на вищі крайові суди, крайові, окружні (виступали як суди першої інстанції в окремих цивільних і складних кримінальних справах) та повітові. Відносно повітових судів, які запрацювали після перетворення Австрії на Австро-Угорську дуалістичну монархію, окружні суди виступали судами другої інстанції, а крайовий суд водночас був другою інстанцією для окружних і третьою (останньою) для повітових судів у цивільних справах [5, с. Отже, центральне місце у цій системі належало [Цісарсько-Королівському] Крайовому суду у Львові (Landesgericht in Lemberg; Sqd krajowy we Lwowie), який виступав судом першої інстанції для міста Львова з передмістями і для колишніх львівського й жовківського округів [15, с.