Дослідження специфічних особливостей ролі диверсифікації, кооперації в економічному розвитку сільських територій регіону в Україні. Характеристика місця сільськогосподарських підприємств та інших суб’єктів господарювання у розвитку українського села.
Аннотация к работе
У даному контексті маловивченими залишаються: теоретико-методологічні аспекти сутності, структурних елементів, принципів функціонування сільських територій регіону як цілісної системи з низкою підсистем; питання впливу зональних (фізико-географічних) особливостей на їх розвиток; роль у цьому процесі сільськогосподарських підприємств та інших субєктів господарювання; моделі організації системного розвитку сільських територій регіону; його оптимальна стратегія з урахуванням природно-ресурсного та виробничо-господарського потенціалу; особливості організації системного розвитку в період економічної кризи. Визначено зміст категорії “сільська територія регіону” та підкреслено її своєрідність і місце в системі інших категорій, що використовуються у дослідженнях розвитку українського села; побудовано ієрархічну структуру сільських територій регіону; виявлено та охарактеризовано їх елементи; зясовано функції та принципи організації й розвитку; розроблено науково-методологічні основи дослідження; обґрунтовано, що сільські території регіону є системою, та розроблено модель її функціонування. Відповідно до чинної в Україні системи адміністративно-територіального устрою, можна виокремити наступні ієрархічні рівні сільських територій регіону: первинний рівень - це найнижчий щабель територіальної організації сільських територій регіону: село, селище, інше сільське поселення; адміністративний рівень - уособлює обєднання територій первинного рівня організації під юрисдикцією сільських, селищних (міських) рад; районний (міський) рівень - представлений сільською територією району (міста); регіональний (обласний) рівень - обєднує сільські території районів (міст). Сільські території регіону мають низку рис, які виражаються через принципи їх функціонування та розвитку: відносної автономності, історичної ідентифікації, розвинутого почуття власника та господаря у селян, ієрархічності (пірамідальності), мінімального інфраструктурного забезпечення, превалювання духовного над матеріальним у житті селян, переважної зайнятості селян у сільському господарстві, малоповерхової забудови території та наявності в більшості дворів підсобного господарства, переважно агропромислового використання території, низької щільності розселення. Проведено всебічну структуризацію та аналіз сільських територій регіону; зясовано зональні (фізико-географічні) особливості розвитку сільського господарства та сільських територій; визначено роль сільськогосподарських підприємств та інших субєктів господарювання у розвитку села та сільських територій регіону.У дисертаційній роботі здійснено теоретико-методологічне обґрунтування сутності, структури та принципів організації системного розвитку сільських територій регіону, а також розроблено практичні рекомендації щодо соціально-економічного та виробничо-господарського піднесення сільських територій регіону. При цьому індикатор ефективності конкретних заходів та програм, спрямованих на забезпечення розвитку сільських територій регіону, знаходиться на первинному рівні їх структурної ієрархії - села, хутора, селища. З огляду на це, при всій подібності концептуальних підходів до організації розвитку сільських територій загалом, у планах (програмах, заходах) розвитку кожної окремої сільської території потрібно враховувати всю сукупність її особливостей і використовувати сильні сторони. Похідним є висновок, що розвиток конкретної сільської території регіону значною мірою залежить від її природно-ресурсного потенціалу та розвитку на ній підприємництва. Організація системного розвитку сільських територій регіону має на меті побудову моделі, яка б охоплювала всі сторони життєдіяльності: зміцнення соціальної бази (стабілізацію демографічної ситуації; підвищення добробуту селян; розвиток соціальної інфраструктури; збереження сільської поселенської мережі); економічний розвиток (розвиток сільського господарства, несільськогосподарських видів виробництва, підприємництва, збільшення зайнятості та доходів селян, доходів місцевих бюджетів, ринків збуту продукції); екологічний розвиток (стабілізацію та покращення екологічного стану сільських територій).