Визначення причин появи безземельного і малоземельного селянства в УСРР. Заходи державних органів влади та громадських організацій республіки щодо створення санітарно-медичних закладів в нових місцях переселення українського населення у 1920-1930-х рр.
Аннотация к работе
Першою з них стало те, що в процесі національно-визвольної революції в Україні 1917-1921 рр. політичні сили лівого спектру домоглися ліквідації поміщицького, фабрично-заводського, купецького і церковного землеволодіння та розподілу цих земель серед селян. Селянам виділялися землі під поселення, а міське населення забезпечувалося роботою в містах або сільських виробничих кооперативах. Спеціалісти цих комісій, провівши обстеження земельного забезпечення селян зони Полісся і лісостепу республіки, констатували, що на 1922-1923 рр. в Україні було 2,5 млн. безземельних селян, на 1925 р. їх чисельність зросте до 5,5-7 млн., а на 1930 р. їх кількість збільшиться до 11-12 млн. осіб (понад 2 млн. дворів) [2, арк. У численних селах до 70% селян були на межі повного безземелля [3, арк. Переселенцями, які прибули в південні округи республіки з поліських і лісостепових районів, було засновано 1224 нові села та хутори, а з прикордонної зони - 1920 сіл і хуторів.