Фізичний стан дітей молодшого шкільного віку. Вплив рухової активності на організм дитини. Теоретичні основи організації самостійних занять фізичними вправами. Аналіз експериментальної методики самостійних занять фізичними вправами молодших школярів.
Аннотация к работе
ДИПЛОМНА РОБОТА Організація самостійних занять фізичними вправами дітей молодшого шкільного віку ЗМІСТ фізична вправа молодший школяр ВСТУП РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНИХ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНИМИ ВПРАВАМИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 1.1 Фізичний стан дітей молодшого шкільного віку 1.2 Вплив рухової активності на організм дитини 1.3 Особливості організації фізичного виховання молодших школярів 1.4 Теоретичні основи організації самостійних занять фізичними вправами РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 2.1 Методи дослідження 2.2 Організація дослідження РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО СТАНУ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ 3.1 Фізичний розвиток дітей молодшого шкільного віку 3.2 Фізична підготовленість дітей молодшого шкільного віку 3.3 Рівень рухової активності дітей молодшого шкільного віку РОЗДІЛ 4. ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ПРОВЕДЕНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 4.1 Теоретичне обґрунтування експериментальної методики самостійних занять фізичними вправами молодших школярів 4.2 Ефективність експериментальної методики фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку РОЗДІЛ 5. Спостерігається зниження рівня фізичного здоров’я населення України, особливо дітей. Відомо, що в сучасних умовах розвитку суспільства значно зростає роль фізичного виховання та спорту для дітей, яке спрямовано на вирішення завдань оздоровлення та гармонійного розвитку підростаючого покоління. Положення це сьогодні надзвичайно важливе, тому що 15% школярів страждають хронічними захворюваннями і вже до четвертого класу 32 % практично нездорові, до восьмого - 47 % , а серед старшокласників їх уже більше 60 % [69]. Саме у цьому віці закладаються основи культури рухів, успішно засвоюються нові, раніш невідомі вправи і дії, фізкультурні знання, зміцнюється фундамент здоров’я та розвиваються фізичні якості, необхідні для ефективної участі у різних формах рухової активності [128, 131, 132]. Удосконаленню системи фізичного виховання школярів присвятили свої дослідження Л.В. Волков [47, 48], О.Д. Дубогай [69, 70], Т.Ю. Круцевич [93, 94], О.С. Куц [97, 98], диференційованому фізичному вихованню - Т.В. Гнітецька [52, 53, 54], Н.В. Москаленко [128], В.В. Веселова [34], самостійним заняттям учнів молодших класів - С.М. Козацька [87]. Обсяг рухової активності більшості дітей є нижчим за вікову норму. Рухову активність школярів протягом дня можна підвищувати за допомогою фізкультхвилинок, рухливих перерв, виконання домашніх завдань з фізичної культури. Визначити рівень фізичного розвитку, фізичної підготовленості та обсягу рухової активності дітей молодшого шкільного віку. 3. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНИХ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНИМИ ВПРАВАМИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 1.1 Фізичний стан дітей молодшого шкільного віку ВІк 6-7 років є критичним періодом в житті дитини, в якому закінчується становлення більшості фізіологічних функцій [9, 17, 47], в результаті чого дитина володіє достатніми фізичними даними для навчання в школі. Розвиток серцево-судинної системи у школярів молодшого шкільного віку проходить відносно рівномірно. З віком ЧСС спадає: у новонароджених вона складає в спокої 135-140 уд./хв., в 7 років - 85-90 уд./хв. З віком змінюється загальна місткість легенів, яку складають залишковий обсяг і ЖЄЛ, причому залишковий обсяг збільшується менше, ніж ЖЄЛ. Н.А. Аршавський вважає, що “життям організму, його зростом і розвитком править рухова активність”. Дослідження, що були проведені В.В. Маркеловим, Б.В.Вяткіним, Н.А.Висотською та ін. за даними А.П.Безкопильного [25], показують, що звичайна навчальна мотивація підвищує результати навчання самостійності і розвиває рухові здібності більш значно у “слабких” дітей.