Розгляд національного складу польської армії та політики військового керівництва Польщі щодо організації призовних кампаній до збройних сил у міжвоєнний період. Уведення екстериторіальної системи призову з метою вирішення національного питання у війську.
Аннотация к работе
У міжвоєнний період Військо Польське за своїм складом було багатонаціональним, відповідно, це значною мірою відбивалося на політиці військового керівництва щодо організації призовів новобранців та безпосереднього несення ними подальшої служби. Дослідження питання структури та організації призовних кампаній сприятиме зясуванню основних елементів системи в контексті вирішення національного питання у польській армії, а також всебічному висвітленню національної політики Польщі у міжвоєнний період. Кротофіл розглядає питання запровадження екстериторіальної системи призову, як одного з важливих елементів вирішення національного питання у Війську Польському. Мета статті - охарактеризувати структуру та особливості призовних кампаній до Війська Польського, висвітлити становище представників національних меншин у Війську Польському у міжвоєнний період та вплив на них політики військового керівництва Польщі. Статистика показала, що на службі у Війську Польському перебувало 188,2 тис. солдат, з яких: 147,4 тис. поляків, 12,4 тис. українців, 12,5 тис. білорусів, 8,9 тис. євреїв, 2,5 тис. русинів («русинами» називали українців Галичини, цей термін польською владою використовувалася навмисно, щоб показати відокремішність галичан від українського народу), 2,3 тис. росіян, 1,8 тис. німців та 224 чехи7.