Систематизація теоретичних ідей, наукове узагальнення досвіду організації контролю навчальних досягнень учнів середніх закладів освіти в Україні. Шляхи використання вітчизняних надбань у сучасних умовах. Національна доктрина розвитку освіти держави.
Аннотация к работе
Зокрема, побудова такої системи контролю навчальних досягнень учнів, яка забезпечувала б систематичне отримання обєктивної інформації про хід їхньої навчально-пізнавальної діяльності і сприяла формуванню самодостатньої особистості. Це дістало відображення в Законах України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, Державній національній програмі „Освіта” (Україна ХХІ століття)”, Національній доктрині розвитку освіти та інших законодавчих актах держави і керівних документах Міністерства освіти і науки України. Ними доведено доцільність наукових пошуків у напрямі організації контролю знань учнів, а також розкрито теоретичні підходи і досвід організації контролю в педагогічній спадщині видатних вітчизняних педагогів П. Сухомлинської та ін. доведено, що особливістю здійснення контролю в досліджуваний період були, по-перше, нерівномірність розвитку; по-друге, боротьба традиційно-офіційної і прогресивної педагогіки щодо визначення стратегічної мети організації контролю: викликати в учня й учителя страх перед оцінкою і процесом оцінювання знань, або, навпаки, створити умови для забезпечення зворотного звязку, формування інтересу до процесу пізнання, виховання у школярів відповідальності. Отже, актуальність означеної проблеми недостатня розробленість її в теорії та практиці зумовили вибір теми: „Організація контролю навчальних досягнень учнів середніх закладів освіти в Україні в другій половині ХІХ століття”.У першому розділі „Аналіз ступеня наукової розробки проблеми” схарактеризовано напрями наукових пошуків з проблеми контролю навчальних досягнень учнів середніх закладів освіти України другої половини ХІХ ст. Вивчення психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми дало змогу довести, що організація контролю навчальних досягнень учнів належить до актуальних дидактичних проблем, про що свідчать інтенсивні пошуки визначення його сутності, функцій, видів, форм і методів, вимог до реалізації, розробки критеріїв оцінювання навчальних досягнень (Н. “Бал є узагальненим, сформованим виразом думки про працю школяра”; - “бал є стимулом до змагання”; - “бал - засіб заохочення до праці”; - “бал потрібен не тільки тому, хто викладає предмет, а й іншим викладачам, новим учителям”; - “причини непедагогічних стосунків між учителем і учнем слід убачати в невмінні вчителя виставляти оцінку в балах, тому потрібно удосконалювати методику оцінювання”. “Бал - „дамоклів меч” над головою дитини”; - “бал - знаряддя пригнобливе”; - “балом учитель карає дитину або схвалює”; - “бал пригнічує природне прагнення до знань”; - “бал не стимулює інтересу учня до предмета”; - “бал непомітно перетворює кожний урок в іспит, відбирає час, необхідний для пояснення”; - “оцінки у балах сприяють погіршенню стосунків між учителем і учнем”; - “оцінки в балах створюють умови для постійних сутичок між учителем і учнем, що погано відбивається на моральному розвитку учня”; - “бал сприяє появі в учня почуття тривоги, жаху”; - “бали не відбивають рівень і якість знань”; - “бали можуть слугувати лише для звітності викладача перед керівництвом школи”. Ретроспективний зіставно-порівняльний аналіз, вивчення щорічних звітів середніх навчальних закладів забезпечили виявлення негативних тенденцій, що стосувалися проблеми контролю: нехтування методиками організації контролю; погіршення стосунків між учителями, учнями та батьками у звязку зі зростанням уваги до питань обєктивного контролю; превалювання узагальненого, над індивідуальним підходом до учнів у процесі контролю.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове розвязання наукового завдання, що полягає в систематизації теоретичних ідей, науковому узагальненні досвіду організації контролю навчальних досягнень учнів середніх закладів освіти України (друга половина ХІХ ст.) й визначенні шляхів використання вітчизняних надбань у сучасних умовах. На основі історичного та логіко-теоретичного аналізу, пошуково-бібліографічного методу виявлено основні напрями наукових пошуків з проблеми контролю навчальних досягнень учнів середніх закладів освіти України у другій половині ХІХ століття: 1) теоретичний напрям реалізації проблеми; 2) експериментальний - перевірки теоретичних ідей; 3) розкриття історико-педагогічних аспектів проблеми; 4) вивчення організації контролю результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів початкових класів; 5) дослідження організації контролю професійних досягнень студентів вищих навчальних закладів. На основі логіко-теоретичного, ретроспективного аналізу, пошуково-бібліографічного методу класифікації, контент-аналізу та ін. зясовано такі основні позитивні теоретичні ідеї: а) обґрунтування розвивальної, виховної та стимулювальної функцій контролю; б) визначення критеріїв оцінки навчальних досягнень учнів середніх закладів освіти; в) розробка конкретних загальних і персональних методик ефективної словесної і бальної екзаменаційної системи контролю; г) заміна „термінового накопичення знань під час іспитів” на активні способи оволодіння знаннями, їх оцінювання під час занять то