Теоретичні основи організації культурно-дозвільної діяльності дітей з особливими потребами. Особливості соціалізації дитини-інваліда. Експериментальна перевірка соціально-педагогічних методів організації дозвільної діяльності як засобів соціалізації.
Аннотация к работе
Проблема вдосконалення умов і вироблення ефективних технологій соціалізації та культурної інтеграції дітей інвалідів останнім часом набуває особливої ??актуальності. Це повязано з погіршенням найважливіших параметрів середовища життєдіяльності, в якій відбувається формування і розвиток особистості дитини, обумовлене обмеженими можливостями соціальних інститутів, покликаних забезпечувати корекцію і розвиток особистості дитини, складністю соціально-педагогічних і психологічних проблем, (що виникають у процесі коррекційної діяльності. Процес особистісного формування дитини з обмеженими можливостями обтяжений одним або декількома несприятливими факторами біологічного, соціального, психологічного, і педагогічного характеру, які посилюють проблему соціально-культурної дезадаптації дитини, перешкоджають освоєнню основного репертуару соціальних ролей, які є найважливішою умовою і базовим критерієм соціалізації особистості. Можливості культурно - дозвільної діяльності обумовлені її саморобної природою і творчим характером, що дозволяє доповнити процес соціалізації умовами самореалізації особистості. На практиці соціалізуючі і самореалізаційні можливості культурно - дозвільної діяльності по відношенню до дітям з особливими потребами реалізуються не повною мірою - як в силу специфічних барєрів, викликаних різними, типами дефектів, так і з причини невідповідності змісту діяльності запитам та інтересам дитини, відсутності розвиваючих форм культурно - дозвільної діяльності (освітніх, рольових, ігрових, арт терапевтичних), спеціально призначених для вирішення проблем, зумовлених дефектом і здатних компенсувати його наслідки.Культурно - дозвільна діяльність - це процес прилучення до культури, виражений в матеріальній та духовній формі. Культурно - дозвільна діяльність функціонує різноманітно, що динамічно розвивається природного і соціального середовища і являє собою цінності, зразки і визнані способи поведінки, обєктивувалися в нашому суспільстві, зафіксовані і передані наступним поколінням в якості результату. Форми, методи і засоби культурно - дозвільної діяльності притаманні даному типу громадських і виробничих відносин суспільства і відображають рівень оволодіння людиною духовною і матеріальною культурою. Серед різноманітних соціальних характеристик дозвілля важливими представляються дві: 1) дозвільна діяльність є, як правило, невиробничої діяльністю; Ці інтереси і потреби особистість може задовольнити вдома або в установах культурно-дозвільного типу.В якості найважливішого ресурсу соціально-культурної інтеграції інвалідів, розглядається соціально-культурна діяльність, здатна оптимізувати умови соціалізації особистості за рахунок її вільного характеру і само реалізаційного потенціалу, забезпеченого культурою як сукупністю певних засобів, результатів і можливостей формування та реалізації людської сутності. Соціалізація дитини з особливими потребами розглядається як процес розвитку особистості за допомогою освоєння основного репертуару соціальних ролей, метою якого є підвищення якості життєдіяльності, а критерієм - ступінь задоволеності дитини щ особливими потребами своїм, соціальним статусом. Виховна діяльність, складає органічну частину життя дитини особливими потребами і являє собою систему організованих і цілеспрямованих занять, які допомагають дітям успішно вчитися, виробляють у них навички суспільно корисної праці, свідому дисципліну, колективізм, сприяють моральному, розумовому, фізичному вихованню школярів, задовольняють їхні культурні запити і спрямовують активність у русло корисної діяльності. Таким чином, дозвілля може стати важливою умовою підвищення ефективності всього навчально-виховного процесу дитини з особливими потребами та шкіл-інтернатів в цілому. Успішно реалізувати комплексний підхід у вихованні можна при дотриманні таких принципів: цілеспрямованості всього процесу виховання, системності і безперервності, свідомого акценту на звязок із життям країни, збагачення дітей практичним соціальним досвідом, який у складних ситуаціях допоможе їм зайняти активну позицію, педагогічної доцільності виховних впливів, диференційований підхід до вихованців, урахування вікових особливостей.В наш час існує досить багато різноманітних форм і методів організації дозвілля для дітей з особливими потребами. Ці методи залежать від особливостей самої дитини її фізичного та психологічного та психологічного стану. В цій роботі я пропоную декілька форм і методів організації дозвілля: 1) Казкотерапія у сполученні з екскурсійною формою. Спрямована (директивна) ігрова терапія характеризується участю дорослого в грі. Діти в цих іграх самі створюють ролі та ігрові ситуації з відтворенням діяльності і відносин дорослих і дітей в соціумі.Усвідомлюючи важливу соціальну роль дозвілля у вихованні та соціалізації дитини з особливими потребами та в її становленні як творчої, компетентної особистості, та свідомого громадянина держави, я ставила перед собою такі питання: 1) Сприяння виробленню у дітей з особливими потребами, навички суспіл
План
Зміст
Вступ
Розділ 1: Теоретичні основи організації дозвілля дітей з особливими потребами
1.1 Поняття і зміст культурно-дозвільної діяльності
1.2 Особливості соціалізації дитини-інваліда засобами культурно-дозвільної діяльності
1.3 Соціально-педагогічні форми і методи організації дозвільної діяльності як засоби соціалізації дітей з особливими потребами
Висновки до розділу 1
Розділ 2. Експериментальна перевірка соціально-педагогічних форм і методів організації дозвільної діяльності як засобів соціалізації дітей з особливими потребами
2.1 Загальні питання проведення дослідної роботи дітей з обмеженими можливостями
2.2 Впровадження комплексу форм і методів організації дозвільної діяльності дітей з особливими потребами