Організація дитячо-юнацького туризму - Дипломная работа

ДИПЛОМНА РОБОТА На тему: Організація дитячо-юнацького туризму Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні аспекти розвитку дитячо-юнацького туризму в Україні 1.1 Ресурсний потенціал розвитку дитячо-юнацького туризму в Україні 1.2 Соціально-економічні рекреаційно-туристські ресурси дитячо-юнацького туризму Висновки до розділу 1 Розділ 2. Специфіка діяльністі харківської обласної станції юних туристів на ринку дитячо-юнацького туризму 2.1 Аналіз ринку дитячо-юнацького туризму в Україні 2.2 Аналіз господарської діяльності Харківської обласної станції юних туристів 2.3 Основні напрямки діяльності Харківської обласної станції юних туристів Висновки до розділу 2 Розділ 3. Рекомендації з розвитку дитячо-юнацького туризму в Україні 3.1 Проект програми української школи, що включає навчання туризму й рекреації 3.3 Безпека юного туристу Висновки до розділу 3 Висновки Список використаної літератури Вступ Значення рекреації взагалі й туризму зокрема для населення України постійно зростає. Дитячо-юнацький туризм, орієнтований на соціально важливу категорію нашого суспільства - підростаюче покоління, займає особливе місце в системі рекреаційно-туристської діяльності. У першу чергу він покликаний сприяти вихованню й освіти підростаючого покоління засобами туристсько-краєзнавчої діяльності, формуванню всебічно розвинутої особистості. Різними формами туристсько-краєзнавчої роботи в Україні охоплено більше 1 млн.250 тисяч дітей, що становить 19,1% від загальної кількості учнів. У позашкільних навчальних закладах туристського напрямку щорічно займаються майже 536 тисяч учнів. У нашій державі приділяється певна увага проблемам дитячо-юнацького туризму. Унікальний комплекс природних, історичних і культурних памяток, багаті рекреаційні можливості України залучають усе більше юних туристів, у тому числі й іноземних. Завданнями дослідження є: дати оцінку рекреаційно - ресурсного потенціалу розвитку дитячого туризму в Україні; охарактеризувати соціально - економічні умови розвитку дитячо-юнацького туризму; дослідити механізми організації шкільних екскурсій і походів; проаналізувати стан ринку дитячо-юнацького туризму в Україні; проаналізувати діяльність Харківської обласної станції юних туристів, що спеціалізується на дитячому туризмі; розробити проект програми туризму й рекреації, який необхідно було б включити в шкільну програму; розробити програму шестиденної велосипедної екскурсії для школярів по Харківській області й розрахувати його вартість. Це такі автори, як Алейникова Г.М., Гуляєв В.Г., Дем‘яненко С.Р., Єфремова М.В., Запесоцький А.С., Каурова А.Д., Козирєва Т.В., Левицька Э.В., Мальська М.П., Маслова Е.В., Морозов М.А., Н.С. Морозова, Яновська Н., Сенін В.С., Скопень М.М., В.А. Квартальнов і ін. Під рекреаційним потенціалом М.С. Мироненко й І.Т. Твердохлібов розуміють всю сукупність природних, культурно-історичних і соціально - економічних передумов для організації рекреаційної діяльності на певній території [13, 12]. О.И. Шаблій дає таке поняття рекреаційного потенціалу - це система природних і суспільних обєктів, їхніх властивостей і відносин, які можуть використовуватися або використовуються для цілей оздоровлення або відновлення, поповнення, розширення або нагромадження (акумуляції) духовних і фізичних сил людини у вільне від основного виду його діяльності час [21, 442]. За визначенням О.О. Бейдика, рекреаційний ресурсний потенціал - це сукупність природних і антропогенних факторів, необхідних для рекреаційного використання (кліматична й ландшафтна умови, морські акваторії і їхнє узбережжя, джерела водопостачання, інженерно-будівельні, ґрунтово-рослинні умови й т.п.); система природних, історико-культурних та соціально - економічних передумов організації рекреаційної діяльності на певній території [3, 67]. Таким чином, на нашу думку, ресурсно-туристський потенціал - це сукупність природних, природно-антропогенних, культурно-історичних факторів і соціально-економічних передумов, необхідних для організації рекреаційно-туристської діяльності на певній території. Туризм як особливий вид рекреаційної діяльності й активна форма відпочинку висуває певні вимоги до територіальних природних комплексів. Виходячи з того, що туризм поєднує оздоровчі, спортивні й пізнавальні цілі, райони відпочинку, райони туристських подорожей, походів і екскурсій повинні мати сприятливі для перебування юних туристів природні умови - різноманітний рельєф з мальовничими пейзажами, цілющий клімат, наявність водних обєктів і т.п. Для розвитку туризму, як правило, використовуються ті природні умови й ресурси, які не завжди можуть бути використані іншими галузями господарства, а саме: сонячна інсоляція, прекрасні пейзажі, морські пляжі, гірський рельєф, культурно - історичні обєкти й т.п. Таким чином, відповідно до висновків фахівців - географів до найважливіших рекреаційно-туристських ресурсів відносять [58, 281]: 1) територію або акваторію, на яких, здійснюється відпочинок або, що проходиться пішки або за допомогою технічних і транспортних засобів; 2) специфіч