Розкриття природи, сутності, змісту, функцій і форм політичної активності організацій громадянського суспільства в умовах сучасних глобальних змін. Характеристика системи державно-громадського управління як чинника демократизації управління суспільством.
Аннотация к работе
Існуючі наукові дослідження не вичерпали можливостей подальшої розробки широкого кола питань, повязаних з процесами демократичного розвитку політичних систем, державної влади та політичної участі, громадянського суспільства та його інститутів, концептуальних та процесуальних підходів формування та функціонування системи державно-громадського управління суспільством тощо. Науковий інтерес до обраної теми зумовлений суспільною потребою дослідити процес демократизації управління суспільством як однієї з тенденцій суспільно-політичного розвитку у напрямі становлення його закономірного продукту - системи державно-громадського управління (СДГУ). Серед макрочинників такі: глобалізація і регіоналізація, інтеграція і дезінтеграція політичних структур (у тому числі зіткнення з більш розвиненими суспільними системами, дифузія проникнення економічних, соціально-культурних форм і процесів ззовні); стихійна трансформація інституту влади (певна безсистемність та невпорядкованість стратегії реформ); еволюція основних напрямів діяльності держави як одного з основних елементів політичної системи суспільства, характер її взаємовідносин з громадянським суспільством та громадянами, зміна деяких сутнісних рис національної держави в умовах глобалізації; створення наддержавних структур; формування глобального громадянського суспільства, що претендує на свою частку влади. Крім вказаних факторів демократичних перетворень, не менш важливим є аналіз мікрочинників, що впливають на процес демократизації управління суспільством, до яких можна зарахувати ефективну національну державу та політичну систему; повноцінне функціонування громадянського суспільства як фактора соціальної стабільності та демократизації країни; законодавчу підтримку становлення вітчизняного громадянського суспільства (зокрема, практичні дії Президента України і Уряду України після виборів 2010 року з приводу виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. №1035-р, що реанімують "Концепцію сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства"); рівень розвитку громадянської, політичної та правової культури, яка передбачає активізацію політичної участі населення у житті країни; встановлення органічної збалансованості між державою і громадянським суспільством, у тому числі з його організаціями у дискурсі налагодження організаційної взаємодії з державою, що дозволяє говорити про необхідність дослідження атрибутивних властивостей якісно нової форми саморегуляції суспільного життя - державно-громадське управління та роль громадських організацій у функціонуванні соціального організму країни.У першому розділі - "Теоретико-методологічні аспекти дослідження місця і ролі організацій громадянського суспільства в управлінні суспільством" - уточнено головні концепти роботи, сформульовано низку основних ідеологем дослідження, обґрунтовано проблемне поле теоретичного пошуку, презентовано авторську парадигму пошукової роботи. У результаті аналізу біологічного, психологічного, соціального, комунікативного, утилітарного підходів до пояснення походження громадських організацій визначено, що останні не залежать від держави і здатні захищати суспільство від її втручання. Концепт "організації громадянського суспільства (ОГС) як чинник демократизації управління суспільством" віддзеркалює процес реалізації громадянським суспільством владних повноважень для легітимної політичної участі в державному управлінні. "Світоглядно-ідеологічні основи дослідження місця і ролі організацій громадянського суспільства у демократизації управління суспільством" - проаналізовано громадянське суспільство і його органічний звязок з демократією, виконання ним суспільно-політичних функцій. Проблемам демократизації управління суспільством як провідної тенденції еволюції сучасного політичного процесу, розробці поняттєво-категоріального апарату та визначенню теоретико-методологічних засад ефективних механізмів взаємодії держави та громадянського суспільства присвячено чимало праць вітчизняних дослідників, зокрема В.У дослідженні подано політологічний аналіз організаційної взаємодії державної влади і ОГС як процесу демократизації управління суспільством. Доведено, що принципи державної влади повинні бути домінуючими у взаємодії держави і громадянського суспільства, оскільки держава є офіційним представником громадянського суспільства і мусить виконувати свої суспільні функції незалежно від рівня участі у реалізації влади організацій громадянського суспільства. Аналіз стану громадянського суспільства довів, що воно має багато форм, завдяки яким вступає у організаційну взаємодію з державною владою, але морфологія його на сьогодні не відповідає морфології державної влади, тому вони не можуть ефективно налагодити співпрацю і подолати суперечність між вертикаллю державної влади і горизонталлю комунікацій ОГС. Побудовано евристичну модель системи державно-громадського управління суспільством, визначено її морфологію і зміст функціонально