Особливості неврологічного і вегетативного статусу жінок з органічним депресивним розладом, що розвинувся на тлі перенесеної нейроінфекційної патології. Кореляційний аналіз між клініко-психопатологічними особливостями і психодіагностичними показниками.
Аннотация к работе
При цьому співвідношення захворюваності на депресивні розлади у жінок та чоловіків за даними різних авторів складає від 2:1 [Kessler, 2003] до 7:1 [Kuehner, 2003] згідно дослідження DEPRES (Дослідження депресії в європейському суспільстві) [Доповідь робочої групи CINP на основі огляду доказових даних, 2007]. Мета дослідження: розробка патогенетично обґрунтованої системи корекції органічних депресивних розладів у жінок, які перенесли нейроінфекційну патологію, на основі виявлення механізмів їхнього формування й особливостей клінічної структури. Завдання дослідження: Виявити механізми формування органічних депресивних розладів у жінок, які перенесли нейроінфекційну патологію. Вивчити особливості неврологічного і вегетативного статусу жінок з органічним депресивним розладом, що розвинувся на тлі перенесеної нейроінфекційної патології. Провести кореляційний аналіз між клініко-психопатологічними особливостями і психодіагностичними показниками у жінок з органічним депресивним розладом, що розвився на тлі перенесеної нейроінфекційної патології. нейроінфекційний депресивний неврологічний жінкаВ основну групу (104 пацієнта у віці 17 - 55 років (середній вік склав 43,2±1,2 роки)) були включені хворі із клінічно вираженою депресією й поточною нейроінфекційною патологією або клінічно вираженою депресією й наслідками перенесеної нейроінфекційної патології, клінічна картина котрих відповідала діагностичній рубриці F 06.32.6 згідно МКХ-10. Обстежені основної групи були умовно поділені на 2 підгрупи: І підгрупу (60 пацієнтів) склали пацієнти з органічним депресивним розладом, що розвинувся на тлі поточної нейроінфекційної патології. Фактором ризику розвитку депресивних розладів у жінок, які перенесли нейроінфекції, також були преморбідні властивості особистості такі як: помисливість (41,7±5,8% і 30±7,8% відповідно в основних групах), але вірогідно рідше, чим у контрольній групі (62±6,7%, p<0,05; p<0,01), відповідальність (19±4,7% і 32±8,0% відповідно в основних групах та 5,8±3,2 - у контрольній, p<0,05; p<0,01) і вразливість (19±4,7%; 24±7,3% та 25,0±6,0 відповідно). Для хворих з депресивними розладами, які розвинулись на тлі нейроінфекційної патології, більш типовими були такі прояви захворювання, як погіршення настрою (100% в усіх групах), тривога, страх (58,3±2,9%; 60,7±4,5%-в основних групах; 44,2±3,4% - у контрольній, p<0,01), почуття внутрішнього напруження (36,1±2,7%; 39,2±4,5%; 23,1±2,5% відповідно, p<0,001 p<0,01), слабкість (51,4±2,9%; 57,2±4,6%; 46,1±3,4% відповідно, p<0,05), швидка стомлюваність (45,8±2,9%; 57,2±4,6%; 44,2±3,4% відповідно, p<0,05 p<0,01), зниження працездатності (37,5±2,8% p1-2<0,001; 57,2±4,6%; 44,2±3,4% відповідно, p<0,05), порушення памяті й уваги (38,8±2,8%; 35,7±4,3%; 28,8±2,8% відповідно, p<0,01). Дані психодіагностичного дослідження показали, що у більшості пацієнтів основної групи був виявлений високий (вище 10 балів) рівень тривоги за методикою HADS (у 81,8±8,2% хворих І підгрупи і 64,7±6,6% пацієнтів ІІ підгрупи), що достовірно вище, ніж у контрольній групі (44,0±7,0%) (p<0,001 p<0,05); крім того, у 45,5±10,6% хворих І підгрупи і 47,1±7,1% хворих ІІ підгрупи був виявлений високий рівень по шкалі депресії, що вірогідно вище, ніж у контрольній групі (26,0±6,2, p<0,05).Тест «Спосіб діагностики депресивного стану» - загальна кількість балів <21.У схемі корекційних заходів, застосованих нами, використовувалися лікарські засоби з різними, взаємодоповнюючими механізмами дії, щоб домогтися оптимального ефекту при застосуванні невеликих доз препаратів, тому що лікування депресії - тривалий процес, а призначення великих доз препаратів може збільшити вже наявну патологію головного мозку. Вибір антидепресантів проводився за наступними критеріями: 1) оптимальний терапевтичний вплив на депресивну симптоматику; 2) достатня полівалентність, що забезпечує редукцію як депресивної, так і коморбідної симптоматики; 3) відсутність токсичної дії на ЦНС і дії, що може збільшити плин нейроінфекціїного процесу, 4) сумісність із препаратами, що впливають на нейроінфекційний процес. При тужливій, тривожній, тривожно-фобічній депресії, коли провідною симптоматикою було почуття страху, тривоги («тривога вперед» і «тривога назад»), туга, сум, почуття внутрішнього напруження нами, у першу чергу, на тлі антидепресивного ефекту треба було домогтися седації, тому перевагу віддавали трициклічним антидепресантам, таким як саротен, саротен-ретард (амітриптилин) у дозі 75-150 мг на добу за 3-4 прийоми. При астено-апатичній депресії, коли на перший план виходила байдужність до навколишнього, до себе, пригніченість, ангедонія, загальна слабкість, швидка стомлюваність, зниження працездатності, ми призначали антидепресанти з стимулюючою дією, такі, як флуоксетин, продеп (флуоксетин), у добовій дозі 20-40 мг в 2 прийоми в першій половині дня. При тривожній, тривожно-фобічній депресії, що зустрічалися, як показало наше дослідження, майже у 43% хворих, а тривожний радикал мав міс