Дослідження процесів, пов"язаних з формуванням ордену іоаннітів. Становлення та еволюція діяльності ордену св. Іоанна Єрусалимського у ХI-ХII ст. Причини виникнення ордену, його структура. Зміни у відносинах ордену Св. Іоанна й інших церковних інститутів.
Аннотация к работе
Становлення та еволюція діяльності ордену у ХI-ХII століттях Розділ 2. Структура ордену Св. Іоанна Єрусалимського Висновки Список використаних джерел та літератури Вступ Актуальність. Ця тема актуальна на сьогодні вивченням феномену духовно-лицарських орденів, що представляє великий науковий інтерес у звязку зі специфікою їх положення в середньовічному християнському суспільстві (ордени знаходилися одночасно всередині і поза церковною ієрархією) і важливим історичним значенням їх діяльності у Святій Землі та в різних регіонах Європи. Дослідження процесів, повязаних із формуванням ордену іоаннітів вносять вагомий внесок у вивчення не тільки ранньої історії самого Мальтійського ордену, але також держав хрестоносців на Латинському Сході і хрестового руху в цілому. Незважаючи на те, що в даний час відбувається деяке зростання інтересу до духовно-лицарських орденів взагалі і до ордену госпітальєрів зокрема, слід констатувати, що більша частина джерел з ранньої історії іоаннітів залишається маловідомими. Розвиток ордену у XII-XII століттях Предмет дослідження. Вибір нижньої межі визначається виникненням воєнно-духовного ордену, держав хрестоносців в Сирії і Палестині, а головним чином завоюванням в 1099 році м. Єрусалима, що є місцезнаходження тієї госпіції, яка з часом розвинеться в духовно-лицарський орден госпітальєрів. Територіальні межі роботи обмежується державами хрестоносців у Святій Землі (Єрусалимське королівство, князівство Антіохійське, графство Тріполі та Едесса) Історіографія дослідження. У 1800-1801 рр. була переведена фундаментальна праця під заголовком Уложення священного військового Ордену, який містив коротку історію ордену, викладену за хронологією магістрів, і збірник орденських статутів, що визначали життя іоаннітів в основному на Родосі і Мальті. Іоанна, особливої уваги заслуговує праця монографія Дж. Райлі-Сміта, де окремий параграф присвячений відносинам ордена і духовенства. Наводяться приклади листування єпископів і посадових осіб ордена із спірних питань на Латинському Сході і в європейських відділеннях Госпіталю. У 90-х рр. історик звернувся до передісторії організацій госпітальєрів і тамплієрів, залучаючи дані найраніших джерел, він звязав їх спільні витоки з братством, що виникли при Храмі Гробу Господнього після завоювання Єрусалиму хрестоносцями в 1099 р. Окрім цього Латтрелл займався італійськими госпітальєрами; зробив спробу систематизувати орденську історіографію., Метою дослідження є вивчення причин виникнення ордену і його структуру, вивчення характерних змін у відносинах ордену Св. Аналіз джерельної бази Нормативні джерела представлені Правилами Раймона дю Пюї (магістр ордену в 1120-1158/60), Статутами Жибера (1172-1177), Статутами Роже де Мулена (1177-1187) і Статутами Альфонса Португальського (1202-1206). Статути магістра Жибера (1172-1177) складаються з двох документів: Привілей бідних на білий хліб і Звичаї церкви Єрусалимського Госпіталю Святого Іоанна. У першому документі магістр стверджує, що бідні Єрусалимського Госпіталю мають право їсти білий хліб, наказує дотримання цього привілею і визначає порядок дій в разі дефіциту пшениці або її псування. Хроніка була розпочата за дорученням єрусалимського короля Амальріка I (1162-1173) в 60-ті. роки XII ст. і завершена в 1183/1184 роках. Собор вирішив організувати хрестовий похід на Схід - заради визволення Гробу Господнього в Єрусалимі [1,C.10-15].