Витоки давньоукраїнського красномовства. Видатні оратори Київської Русі. Красне слово Т.Г. Шевченка - взірець ораторського мистецтва. Доля київської риторики після втрати національної державності. Навчання ораторській інтонації у сучасному суспільстві.
Аннотация к работе
Оскільки майже вся середньовічна християнська література, зокрема візантійська, за жанровими ознаками була не художньою, а риторичною (проповіді, трактати, житія, літописи-хроніки тощо), то й засади давньоукраїнської словесності були саме риторичні. А там, як відомо, існувала чітка й розвинена система ораторських жанрів.Особливо популярними були Псалми, Притчі, а також богослужебні варіанти Євангелій, які протягом століть служили основою для навчання, думок і вчинків тисяч людей. Відомі були також твори Отців Церкви та ряд житій святих, твори на історичні та наукові теми. Видатними ораторами Київської Русі були: митрополит Іларіон (XI ст.), Климент Смолятич (ХІІСТ.) та Кирило Туровський (XII ст.), які жили в Києві або ж походили з нього .Повчання” Володимира Мономаха Князь Володимир Мономах (XI ст.) написав (чи, може, продиктував) „Повчання” для своїх дітей, вклавши в нього власний багатий духовний досвід та непересічну мудрість державної людини. Тоді Україна, як і вся ренесансна та постренесансна Європа, прагнула до широкого самовияву особистості: вивчення риторики стало засобом піднесення духовної активності народу .Київська школа риторики (XVII-XVIII ст.) Риторика в Україні розвивалася на основі античної та західно-католицької традицій, що було започатковано митрополитом Петром Могилою, який дбав про осучаснення Православя.