Визначення особливостей французького різновиду жанру ораторії на прикладі творів "Дитинство Христа" Г. Берліоза і "Марія Магдалина" Ж. Массне. Принципи роботи з євангельським сюжетом на новому етапі розвитку жанру і французької музичної культури XIX ст.
Аннотация к работе
Суттєва перевага духовної тематики в ораторіальних творах французьких авторів та ситуативний характер їх виконання (лише напередодні великих християнських свят) пояснюють неможливість конкуренції ораторій з найяскравішими оперними зразками свого часу. В подальшому ж, на межі ХІХ-ХХ ст., ситуація принципово змінилася і "ораторія очолила ієрархію музично-сценічних жанрів" у європейському просторі, а провідною національною ораторіальною школою стала французька [7, с. Це, своєї черги, дозволяє ставити питання про роль та особливості функціонування жанру у Франції та вимагає здійснення спроби реконструкції лінії розвитку жанру ораторії у Франції від XVII до другої половини XIX століть з акцентом на євангельській складовій сюжетів двох кульмінаційних для XIX ст. творів - "священної трилогії" Г. Таким чином, мета публікації полягає у визначенні специфіки французького різновиду жанру ораторії та виявленні принципів роботи з євангельським сюжетом на новому етапі розвитку жанру у XIX ст. Шарпантьє, автор 34 ораторій на латинські тексти, значно збільшив різноманіття звучання вокально-хорових партій (при камерності виконавського складу), ширше використовував контрапунктичну техніку, сміливіше вводив до творів самостійні інструментальні епізоди програмного характеру.