Ретроспектива українсько-російських крос-культурних відносин з погляду постколоніальних теорій. Аналіз моделі українсько-російських культурних відносин через призму орієнталізму. Літературний приклад, що пояснює інтерес Росії до культур сусідніх народів.
Аннотация к работе
У статті подано ретроспективу українсько-російських крос-культурних відносин з погляду постколоніальних теорій.У статті досліджено сутність орієнталізму й здійснено спробу розробити ідею «російського орієнталізму» на підставі постколоніальних концепцій Е. Він проявлявся в ставленні до української культури як до культури нижчого ґатунку, у змалюванні України як екзотичного краю й «малоросійства» як «російського способу» всебічного панування над нею, що підтверджувалося творами таких російських письменників, як О. Петров та ін.) зневажали тогочасну інтелектуальну творчість неросійських народів і вважали їхню культурну спадщину не гідною незалежного розвитку. На противагу їхній думці, Микола Дашкевич вважав, що українська література зародилася у своєму власному суспільстві, спиралася на попередні традиції й була вмотивована любовю до рідного народу й прагненням розвивати самосвідомість, тому вона має «свою внутрішню рушійну силу», право на своє існування. Україна була культурним суперником Росії й серед країн-сусідів - найзмістовнішим образом «Іншого».