Оптимізація участі національної економіки у світовому ринку туристичних послуг в умовах його регіональної трансформації та глобалізації - Дипломная работа

Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується домінуванням сфери послуг як у структурі національного виробництва більшості країн світу, так і у системі міжнародних економічних відносин. Це свідчить, з одного боку, про формування економік нового типу, а з іншого - про перехід до наступного ступеня розвитку світового співтовариства - постіндустріального типу суспільства, що характеризується провідними позиціями послуг та інформаційних технологій у системі створення валового національного продукту, зовнішньої торгівлі окремих країн та відповідно міжнародної торгівлі в цілому. За попередніми прогнозами Всесвітньої туристської організації, незважаючи на існуючий ризик економічного спаду через детермінанти туристичного попиту, міжнародний туризм буде продовжувати нарощувати темпи свого розвитку. Однак порівняно із попередніми роками у ХХІ ст. будуть відбуватися значні зміни структури світового ринку туристичних послуг. Основні положення, що визначають загальні теоретико-методологічні основи міжнародної торгівлі послугами, базуються на концепціях провідних представників економічної думки - Р.Розквіт цього туризму був повязаний головним чином з Давньою Грецією і Римом: масовий характер в ті часи носили подорожі в релігійних цілях, наприклад, подорожі в Олімпію, повязані зі святом на честь Зевса, які проходили кожні 4 роки, починаючи з VII ст. до н.е. Поширення піших походів і велосипедних прогулянок, гірських сходжень та екскурсій, увагу, яка приділялася туризму з боку багатьох навчальних закладів, наукових та професійних товариств, прагнення російської інтелігенції використовувати туризм та екскурсійну діяльність для освіти народу все це сформувало необхідні передумови для обєднання любителів туризму в спеціалізовані організації. Важливим підсумком Римської конференції стало прийняття офіційного визначення таких понять, як «тимчасовий відвідувач», «турист», «Екскурсант», що необхідно, зокрема, для забезпечення певної уніфікації та аналізу статистичного обліку туризму. Були порушені і такі питання, як загальний напрямок розвитку туризму, формування для задоволення його все зростаючих запитів відповідної матеріальної бази, системи підготовки кваліфікованих кадрів, а також допомога країнам , що розвиваються у створенні індустрії туризму. Можна з упевненістю сказати про його поділі на три частини: молодіжний туризм , дорослий туризм, туризм для людей похилого віку («туризм третього віку»).у світі практично всі довідники з туризму існують в електронному вигляді, а більшість - у інтернет-форматах, що дає їх користувачам можливість бронювати місця в готелях і замовляти транспортні послуги в режимі реального часу - “онлайн”. Діяльність субєктів ринку регулюється дією Закону України “Про туризм”, законодавчих та нормативно-правових актів, які регламентують порядок реєстрації субєктів туристичного ринку, проведення сертифікації їх послуг, визначають систему податків, характер зовнішньоекономічної діяльності тощо. Законодавство України про туризм включає Конституцію України, Закон України “Про туризм” (1995 р.), інші законодавчі акти України, що видаються відповідно до них, міжнародні договори й угоди, у яких бере участь Україна. 6 Закону України “Про туризм”, держава проголошує туризм одним із пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури і створює умови для туристичної діяльності. В рейтингу економічного розвитку туристичної сфери від Світової ради подорожей та туризму Україна по всіх позиціях в 2011 році знаходиться нижче середніх світових показників [6] і згідно прогнозів експертів ради в довготерміновій перспективі до 2022 року буде втрачати свої позиції на світовому туристичному ринку [6], що підтверджується низькими оцінками рівня конкурентоспроможності України в рейтингу Світового економічного форуму [8].С самого початку свого розвитку туристська сфера в Україні мала багато невирішених питань, які гальмували її розвиток та несприятливо впливали на її імідж на міжнародному туристському ринку. Так, в своїй постанові «Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки» Кабінет міністрів України визначив наступні проблеми в туристичній сфері [18]: - відсутність цілісної системи державного управління туризмом у регіонах; За даними Державної служби туризму і курорту, станом на 2013 рік в Україні налічувалося 2426 ліцензій на здійснення туроператорської діяльності. Крім того, з метою покращення ситуації у туристській галузі було розроблено та прийнято Закон України «Про туризм» (введено в дію Постановою Верховної Ради України від 15 вересня 1995 року №325/95-ВР), Указ Президента України «Про основні напрями розвитку туризму в України до 2010 року» (від 10 серпня 1999 р. У результаті складається наступна ситуація: з одного боку, активно розвивається «туризм для багатих», тобто виїзний туризм, який сприяє зростанню фінансових потоків з України, а, з іншого боку, в тіні залишаються внутрішній і вїзний туризм, для розвитку яких потрібна мобілізація значних державних ресурсів і серйозн