Порівняльний аналіз результатів застосування черевно-анальних резекцій і черевно-промежинних екстирпацій при захворюванні на рак нижньоампулярного відділу прямої кишки. Ефективність використання сфінктерозберігаючих резекцій при даному захворюванні.
Аннотация к работе
В Україні злоякісні пухлини прямої кишки стійко утримують 6-те місце і, треба відзначити, що як у нас, так і в західних країнах зберігається тенденція до росту числа хворих на рак прямої кишки (Кныш В.И., 1997; Думанский Ю.В. и соавт., 2000; Трапезников Н. и соавт., 2000). Останніми роками широко дискутується питання про доцільність виконання паліативних резекцій (екстирпацій) прямої кишки, які дозволяють, окрім продовження життя, покращити якість життя онкохворих (Кикоть В.А. и соавт., 1988; Бондарь Г.В. и соавт., 1989). На сьогоднішній день при ураженні верхньоампулярного і ректосигмоїдного відділів, як правило, виконується черезчеревна резекція прямої кишки з формуванням анастомозу між сигмовидною і рештою частини прямої кишки. При розташуванні пухлини у нижньоампулярному відділі практично поусюдно рекомендують виконувати черевно-промежинні екстирпації прямої кишки з формуванням постійної колостоми на передній черевній стінці (Холдин С.А., 1977; Бердов Б.А. и соавт., 1979; Федоров В.Д. и соавт., 1987; Соловьев В.И. и соавт., 1996; Винник Ю.А. и соавт., 2000). З урахуванням збільшення частоти дистальної локалізації пухлини прямої кишки і, відповідно, виконання черевно-промежинної екстирпації, питома вага даного втручання у деяких статистичних спостереженнях провідних лікувальних закладів досягає 50% від усіх операцій на прямій кишці з приводу раку.