Розгляд категоріального комплексу вивчення проблеми виховання фахівців у системі вищої професійної освіти. Аналіз ідеологеми досягнення збалансованого розвитку фахівця в освітньому просторі, яка базується на основі людиноцентризму й екосоціогуманізму.
Аннотация к работе
Дитина, розпочинаючи спілкування з людьми у процесі активної діяльності, стає соціальною сутністю, тобто особистістю. Таким чином, якщо поняття «індивід» указує на звязок людини з природою, то поняття «особистість» - на звязок людини та суспільства, особистість - це онтогенетичне набуття людиною, результат складного процесу її соціального розвитку. Тож у нашому випадку діяльність відіграє, як мінімум, сім функцій: 1) діяльність як пояснювальний принцип; 2) діяльність як предмет обєктивного наукового аналізу, тобто як така, що членується, відтворюється в теоретичній картині певної наукової парадигми, а саме: організаційної, зовнішньої і внутрішньої роботи особистості; 3) діяльність як субстанційна основа родового життя людини, яка зумовлює морфологію функціональних систем: особистості й суспільства; 4) діяльність як предмет управління; 5) діяльність як предмет проектування; 6) діяльність соціальна як цінність; 7) діяльність соціальна як предмет теоретичного узагальнення та наслідування у формі пошуку і відтворення типових духовних продуктів різних епох [7]. Поняття «світ» розуміється не як світ, а як його частина, що являє собою певну окрему цілісність. Зрозуміло, що йтиметься передусім про такі поняття, як: «Світове суспільство», «виховання», «самовиховання», «соціалізація», «свідомість», «смислове ядро особистості», «самосвідомість», «надсвідомість», «особистість людини», «нова людина», «культура», «цінність», «смисл», «розвиток», «саморозгортання» в контексті її еволюційного розвитку планетарного соціального світу.