Економіко-математична модель оптимізації оновлення парку портальних кранів морських портів України. Адекватний критерій оптимальності термінів заміни обладнання (критерій інтенсивності прибутку). Умови оптимальності терміну експлуатації обладнання.
Аннотация к работе
Оптимізація стратегії оновлення, тобто вибору термінів і видів ремонту, модернізації, заміни парку портальних кранів є актуальною проблемою як у практичному плані - через значну (понад 95 %) зношеність перевантажувальної техніки у вітчизняних морських портах, що мають неабияке значення для розвитку економіки країни, так і в науковому - у звязку з її нетривіальністю і нерозвязаністю, причому не тільки стосовно до портальних кранів, але й до обладнання взагалі. Важливими та незясованими проблемами є також вибір горизонту планування, урахування морального зносу, розподіл доходу від роботи технологічного ланцюжка між його елементами, оптимізація у динаміці не лише структури парку обладнання (зокрема, портальних кранів морських портів), але і його розміщення (з розширенням поняття стратегії оновлення парку ще й на перерозподіл діючого обладнання). Дисертаційна робота виконувалась в рамках розробок за госпдоговірними темами Науково-дослідного інституту фундаментальних і прикладних досліджень Одеського національного морського університету “Створення Реєстру парку портальних кранів порту Рені з економічним обґрунтуванням доцільності їх списання, заміни, модернізації чи ремонту” (№ держреєстрації 0103 U 001989), „Економічне обґрунтування доцільності ремонту, модернізації, списання та заміни портальних кранів при створенні їх Реєстру” (№ держреєстрації 0103 U 007170), „Розробка положення про планово-попереджувальні ремонти портальних кранів з економічним обґрунтуванням ефективності застосування сучасних методів діагностування” (№ 51-03), „Економічне обґрунтування доцільності ремонту, модернізації, списання та заміни портальних кранів при моніторингу Реєстру галузі” (№ 02-04), „Розробка теоретичних засад стратегії оновлення парку портальних кранів морських портів України” (№ 21-04), повязана з Програмою соціально-економічного розвитку морських портів України до 2010 року, затвердженою Колегією Мінтрансу України 18.02.2002 р., й Концепцією розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий період та до 2020 р. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо оптимізації стратегії оновлення парку портальних кранів морських портів України. побудувати економіко-математичну модель оптимізації стратегії оновлення парку портальних кранів морських портів України;У першому розділі „Сучасний стан і проблеми оновлення парку портальних кранів морських портів України” зроблено огляд наявного стану парку портальних кранів у морських портах України та наукової думки щодо стратегії оновлення обладнання. Загалом парк портальних кранів у морських портах України налічує близько 600 одиниць, середній вік кранів перевищує 27 років - при нормативному терміні експлуатації, установленому відповідним Українським стандартом РД 001.03-95, 12 років. Така вікова структура парку портальних кранів визначає тенденції збільшення витрат на ремонт і обслуговування фізично і морально застарілих типів машин, частішання випадків аварійних відмовлень і руйнувань кранів, погіршення безпеки при експлуатації машин, що відпрацювали нормативні терміни, а також не сприяє підвищенню вантажообігу морських портів. Обумовлена ж така ситуація, з одного боку, припиненням централізованих постачань портальних кранів (які здійснювалися раніше в системі Мінморфлоту СРСР) в останні 15 років і нестачею власних коштів на оновлення парку цієї дуже дорогої техніки, з іншого - недосконалістю механізмів прийняття рішень та відповідних теоретичних досліджень щодо оптимальних термінів заміни обладнання. У техніко-економічних дослідженнях, як правило, максимізується той чи інший з показників надійності обладнання (імовірність безвідмовної роботи, коефіцієнти готовності, середній наробіток на відмовлення) при заданих сумарних витратах на його експлуатацію і ремонт - але з економічної точки зору такі технічні характеристики важливі не самі по собі, а лише як передумови одержання доходів, які і варто визначати і зіставляти з відповідними (не обмеженими заздалегідь) витратами.Позначимо D(t) - дохід від крана за період його експлуатації [0, t]; Зауважимо, що доходи (та, відповідно, прибуток) саме від крана досить складно виділити (виокремити) у загальному тарифі на перевантаження вантажів, яке здійснює певний технологічний ланцюжок. Наша пропозиція тут полягає у визначенні частки крана у загальному доході від роботи ланцюжка відповідно до частки річного зносу та експлуатаційних витрат крана у загальній сумі річного зносу та експлуатаційних витрат усіх елементів даного технологічного ланцюжка (причалів, складів, автонавантажувачів тощо). Протиріччя же, що річний знос крана визначається в залежності від оптимального терміну його експлуатації, а оптимальний термін експлуатації - в залежності від частки крана в доході, пропорційної річному зносу, знімається знаходженням відповідної нерухомої точки.