Дослідження комплексного впливу різних режимів використання та добрив на формування видової структури лучних травостоїв, їх продуктивності. Нагромадження кореневої маси і зміни родючості ґрунту. Оптимізація системи використання лучних травостоїв.
Аннотация к работе
Останнім часом у звязку з необхідністю здешевлення кормів і виробництва конкурентоспроможної продукції велике значення надається збільшенню в кормових ресурсах травянистих кормів, особливо пасовищних, як енергетично найменш затратних та економічно вигідних. У вирішенні цієї проблеми велика роль належить створенню високопродуктивних травостоїв на основі посіву найкращих селекційних сортів бобових і злакових трав, поліпшенню видової структури та підвищенню продуктивності природних лучних угідь, в тому числі й потенційно найбільш родючих заплавних лук та розробці і запровадженню у виробництво раціональної системи використання як одного з найбільш ефективних факторів управління видовою структурою, продуктивністю угідь і якістю корму. Виявити особливості формування видової структури та продуктивності сіяних і природних лучних травостоїв за різних режимів відчуження та розробити технологію подовження періоду пасовищного використання до 200-210 днів на основі багаторічних трав. розробити пасовищний конвеєр з безперервним забезпеченням худоби високоякісним зеленим кормом протягом 200-210 днів дати економічну та енергетичну оцінку різним способам використання травостоїв, створення резервних загонів та пасовищного конвеєра. Стосовно до природнокліматичних умов північного Лісостепу, залежно від способів використання та удобрення, встановлено особливості формування видової структури та продуктивності сіяних люцерно-злакових травостоїв на вододільних землях і природних різнотравно-злакових луках, надходження зеленого корму й можливості забезпечення ним худоби у весняно-літній період.В огляді літератури наведено аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених, які стосуються значення природних та сіяних лукопасовищних угідь у зміцненні кормової бази, роль та місце багаторічних трав у створенні цієї бази; вплив мінерального живлення та режимів використання на продуктивність, видовий і хімічний склад травостоїв.Вирішення поставлених у дисертації задач здійснено у трьох дослідах, два з яких проведено в дослідному господарстві “Чабани” Інституту землеробства (Києво-Святошинський район Київської області). Ґрунт на дослідних ділянках темно-сірий опідзолений крупнопилувато легкосуглинковий, у шарі 0-20 см на 100 г сухого ґрунту містить 2,7% гумусу, 9,5 мг лужногідролізованого азоту, 19,8 мг Р2О5, 19,5 мг К2О, РН (сольовий) - 5,9. Дослід 1 “Вплив режимів використання та удобрення на продуктивність люцерно-злакових травостоїв” проведено на фонах без добрив і Р60К120. Дослід 2 “Динаміка урожайності та якісних показників рослинної маси люцерно-злакового травостою в осінній період за різних строків початку відростання отав” проведено на фоні Р60К120. Дослід 3 “Вплив режимів використання та удобрення на продуктивність тривалозаливних природних різнотравно-лучнотонконогових травостоїв” закладено навесні 2000 року в державному сільськогосподарському підприємстві “Дніпровське” (Бориспільського району Київської області) у заплаві Дніпра з тривалістю весняного затоплення повеневими водами протягом 30-40 діб.Дослідженнями встановлено, що на темно-сірих опідзолених крупнопилувато легкосуглинкових ґрунтах в середньому по всіх варіантах досліду у перші три роки основна роль належала люцерні посівній (50-65%), а на четвертому - злакам (61%) і люцерні (31%). Як видно з рисунку на всіх варіантах досліду в рік посіву (2000) було багато різнотравя - 28-43% від загального проективного покриття, з якого 35% припадало на однорічники (галінсога дрібноцвіта - 25%, куряче просо - 10%), які здатні швидко реагувати на вивільнені місця і захоплювати їх. У 2001 році по всіх варіантах досліду спостерігалося зростання кількості люцерни посівної і порівняно з попереднім роком її частка в урожаї зросла з 47-53% до 63-66%. На четвертому році користування травостоєм (2003 рік) частка люцерни посівної по всіх варіантах досліду зменшилась до 22-35%, що повязано із значним її пригніченням у звязку з несприятливими умовами перезимівлі в 2002-2003 роках. Починаючи з першого року використання на більшості варіантах досліду самосівом зявилася грястиця збірна, частка якої по роках досліджень зросла від 1-2 % у 2000 році до 11-19% у 2003 році.Результатами наших досліджень встановлено, що сіяні люцерно-злакові травостої щорічно забезпечували досить високі врожаї, які в середньому за 4 роки по всіх варіантах досліду становили 86,6-130,7 ц/га сухої речовини, 63,7-86,1 ц/га кормових одиниць та 15,5-23,6 ц/га сирого протеїну (табл. Дещо більший збір сухої речовини (107,7 ц/га без добрив і 130,7 - на фоні Р60К120) було одержано за режиму з проведенням першого укосу на початку цвітіння і збиранні отав у фазі галуження люцерни посівної. Часте скошування травостою у фазі галуження люцерни посівної знизило збір сухої речовини на 21,1-25,4 ц/га або 24 % порівняно з згаданим вище варіантом. Найбільший збір кормових одиниць (70,4 ц/га без добрив і 86,1 - на фоні Р60К120) та сирого протеїну (відповідно 18,1 і 23,6 ц/га) було отримано при використанні травостою у системі