Вивчення філогенетичних й онтогенетичних особливостей формування механізму слухання і говоріння у дітей. Розроблення акустико-лінгвістичного підходу що передбачає оволодіння механізмом сприймання образів мовлення з формуванням артикуляційних фонем.
Аннотация к работе
Викладено історію питання, проаналізовано існуючий підхід до розвитку слухового сприймання в спеціальних школах для дітей з порушенням слуху України, визначено, що основною причиною його малої ефективності є недостатня наукова обґрунтованість змісту і технологій розвитку й використання залишків слуху, врахування філогенетичних й онтогенетичних закономірностей формування механізму слухання і говоріння у дітей. На основі аналізу цих даних та визначення теоретичних засад нового підходу, науково обґрунтовано, розроблено і апробовано акустико-лінгвістичний підхід, що здійснюється на початковому етапі навчання дітей з порушенням слуху. Акустико-лінгістичний підхід реалізує "прямий шлях" розвитку й використання наявних у дитини залишків слуху з обовязковим забезпеченням комфортного звукопідсилення. Изложена история изучения состояния слуха, классификации его нарушений и коррекционной работы по развитию слухового восприятия и формированию устной словесной речи. Аналитико-синтетическая часть речевой деятельности, которая включает операции наблюдения, поиска, узнавания, сопоставления, запоминания, идентификации и понимания воспринятого, на начальном этапе развития ребенка формируется в процессе последовательного овладения слуховыми и артикуляционными образами единиц словесной речи нижнего уровня (псевдослов, слов-предложений) с последующим их переносом на единицы высшего уровня (морфемы, слова, предложения).Завдяки її розробці є можливість визначати тип спецшколи для навчання, врахувати наявний стан розвитку слуху і мовлення, забезпечити здійснення індивідуального підходу в роботі з кожним учнем. У другому розділі - "Сучасний стан роботи з розвитку слухового сприймання у спецшколах для дітей з порушенням слуху" - аналізуються матеріали, що стосуються питань організації та змісту роботи з розвитку слухового сприймання у спеціальних школах для дітей з порушенням слуху на сучасному етапі; змісту і технологій існуючого підходу до роботи з розвитку слухового сприймання в підготовчих-пятих класах. Тривалі спостереження стану роботи з розвитку слухового сприймання у Київській школі-інтернаті для слабочуючих дітей та вивчення досвіду роботи шкіл-інтернатів різних регіонів України (Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Харків, Хмельницький, Хуст та інші) свідчать про те, що робота з розвитку слухового сприймання здійснюється у відповідності до нормативних документів МОН України ("Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку", навчальних планів, програм, інструкцій). До 1997 року в Україні розвиток слухового сприймання здійснювався за програмами, складеними вченими Інституту корекційної педагогіки РАО, а надалі - за "Програмою індивідуальних занять з розвитку слухо-зоро-вібраційного сприймання усного мовлення та формування вимови у школах для глухих (підготовчий, 1 - 5-й класи)", автор-укладач Луцько К.В.. Другий розділ роботи з розвитку слухового сприймання на одиницях мовлення скорочено виглядає так: розвиток слухового сприймання словами; розрізнення звуко-складової будови слова; розрізнення ритмічної будови слова; розрізнення цілісних мовленнєвих структур; розвиток слухового сприймання текстами та робота над виразністю мовлення.Вивчення літературних даних, аналіз існуючої системи роботи з розвитку слухового сприймання у спеціальних школах для дітей з порушенням слуху України та дані констатуючого експерименту дозволили визначити, що основними причинами низької ефективності цієї роботи є недостатня наукова обґрунтованість її змісту й технологій. Це стосується: своєрідного трактування механізму слухового сприймання як складової пізнавальної діяльності; недооцінки закономірностей його природнього філогенетичного та онтогенетичного розвитку; вибору для початкового етапу роботи цілісних, нерозчленованих в мовленні звукових структур (слів і фраз) та їх запамятовування як носіїв значення; переоцінки ролі зорового та недооцінки мовленнєворухового аналізатора; використання на початковому етапі роботи з розвитку слухового сприймання глобального зчитування цілих слів, надрукованих на картках буквами, чи дактильними знаками. Акустико-лінгвістичний підхід передбачає створення умов для симультанного і сукцесивного розвитку складових мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, розуміння) з урахуванням того положення, що зниження фізіологічного слуху не руйнує вродженої програми взаємодії мовленнєвих, слухових і рухових систем. В основу змісту і технологій акустико-лінгвістичного підходу закладено збережені можливості розпізнавати мовленнєві звукові системи за повним чи неповним набором притаманних їм інформативних акустичних ознак (гучність, тривалість, висота, ритм, паузи) як обєктивно існуючих елементів фізичних властивостей одиниць мовлення при кодуванні і декодуванні словесної інформації шляхом прямого розгортання вродженої програми. Можливість впровадження акустико-лінгвістичного підходу в практику підтверджена тим,