Дослідження сцинтиграфічної методики визначення післяопераційного об’єму залишкової тканини щитовидної залози та осередків метастазування у хворих на диференційований рак щитовидної залози. Вивчення впливу інтервалів часу після хірургічного лікування.
Аннотация к работе
Зростання захворюваності на диференційований рак щитовидної залози (ДРЩЗ), особливості його перебігу в останні роки в Україні настійно потребують удосконалення підходів до діагностики та лікування, не дивлячись на значний досвід, який накопичено у світовій практиці (О.В. РЙТ є найбільш ефективним способом променевої терапії при залишковій тканині щитовидної залози і регіонарних метастазах, а при наявності віддалених метастазів найчастіше виявляється єдиним ефективним методом лікування (H.R. Розробка оптимізованої схеми радіонуклідного моніторингу, як складової частини комплексного динамічного спостереження, дозволила б поліпшити ранню діагностику рецидивів, регіонарних та віддалених метастазів, підвищити ефективність їх лікування. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планами науково-дослідних робіт Інституту онкології АМН України: "Розробка і наукове обґрунтування тактики комбінованого лікування диференційованого раку щитовидної залози у дітей, підлітків та осіб молодого віку", номер державної реєстрації 0194U01864; "Розробка клініко-радіонуклідних критеріїв для оптимізації моніторингу і радіойодотерапії хворих на диференційований рак щитовидної залози, що постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", номер державної реєстрації 0198U001760, в яких автор був виконавцем, і "Розробка методів підвищення ефективності радіойодотерапії хворих на диференційований рак щитовидної залози", номер державної реєстрації 0199U000696, де автор був відповідальним виконавцем. Вперше у вітчизняній практиці на великому клінічному матеріалі проведено аналіз ОПД в залишковій тканині щитовидної залози і реґіонарних метастазах при радіойодотерапії диференційованого раку щитовидної залози, розроблено алгоритм проведення РЙТ і моніторингу хворих на диференційований рак щитовидної залози після хірургічного лікування.Для визначення величин активності в ділянках гіперфіксації йоду-131 вимірювався рахунок за 1 хвилину, що створюється 37 КБК йоду-131 в фантомі щитовидної залози на фіксованій відстані (17,5 см) при тих же параметрах реєстрації, що і при виконанні сцинтиграфії у хворих (паралельний коліматор, настройка на фотопік 364 КЕВ, ширина вікна дискримінації 15 %). При відсутності даних реєстрації за 2-4 доби для розрахунку діагностичних осередкових поглинутих доз приймались середні значення Т1/2, які були визначені в групі хворих, що приймали індикаторні активності: 3,4 доби для залишкової тканини і 2,6 доби для метастазів в лімфатичні вузли. Сцинтиграфії для визначення величин активностей в ділянках гіперфіксації йоду-131 проводилися щоденно, починаючи з другої доби після прийому йоду-131, на протязі 6-7 діб. Оскільки ці показники є визначальними для величин створюваних поглинутих доз, отримані дані вказували на можливість значних індивідуальних коливань ОПД в залишковій тканині щитовидної залози та осередках регіонарного метастазування і були прямим підтвердженням доцільності індивідуального дозиметричного планування радіойодотерапії. В цій групі обєм розподілу ЗТЩЗ становив 2,5 0,2 см3, рівень накопичення йоду-131 в залишковій тканині через 24 години після прийому лікувальних активностей в середньому складав 0,1 0,02 %, питома активність - 1,25 0,1 МБК/см3, що вказувало на невеликі обєми тиреоїдної тканини, її невисоку щільність і низьку функціональну активність.В дисертації наведено теоретичне узагальнення та вирішення актуальної наукової проблеми - підвищення ефективності лікування хворих на диференційований рак щитовидної залози на основі розробки нових методичних підходів до радіойодотерапії і моніторингу. Розроблений комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію радіойодотерапії і моніторингу хворих на ДРЩЗ, дозволяє підвищити ефективність комплексного лікування, забезпечити ранню діагностику рецидивів та метастазів, знизити матеріальні витрати на лікування та скоротити терміни госпіталізації. Величини ОПД в ділянках залишкової тканини щитовидної залози при радіойодотерапії у хворих на ДРЩЗ характеризуються значними коливаннями і можуть розрізнятися на три порядки, що зумовлюється різним анатомо-функціональним станом тканини щитовидної залози, що накопичує йод, після хірургічного лікування та особливостями пухлинної трансформації. При проведенні другого курсу радіойодотерапії визначається суттєве зменшення величин ОПД, проведення третього курсу призводить, як правило, до подальшого зниження ОПД, які набувають вкрай низьких значень. Застосування розрахункового методу планування індивідуальних лікувальних активностей йоду-131 з компенсацією ефекту тиреоїдного станінгу дозволяє суттєво підвищити ефективність першого курсу РЙТ до 94,2 % в порівнянні з призначенням розрахункових лікувальних активностей без адекватного врахування тиреоїдного станінгу (82,9 %) та застосуванням емпіричних активностей (57,0 %), уникаючи необґрунтованих променевих навантажень на хворих і матеріальних витрат на лікування.