Залежність стану та ефективності формування постави від рівномірного розвитку м"язів статичного та динамічного характеру, які беруть участь у зберіганні правильного положення хребта. Методика формування постави з використанням комп"ютерних технологій.
Аннотация к работе
У сучасній науково-методичній літературі значна частина досліджень із проблем постави у дітей присвячена корекції постави, виявленню характеру порушень, розробці комплексів фізичних вправ, які сприяють попередженню можливих і виправленню наявних порушень. Роботу виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри теорії та методики гімнастики Львівського державного інституту фізичної культури за темою “Модельні характеристики і методика формування постави у дітей молодшого шкільного віку” на 1998-2001рр., та Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури i спорту на 2001-2005 рр. Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за темою 2.2.3 “Психофізична реабілітація неповносправних дітей засобами фізичного виховання” номер державної реєстрації 0102U002646. Роль автора у виконанні теми полягає у визначенні особливостей порушень опорно-рухового апарату, гармонійності розвитку фізичних якостей у дітей молодшого шкільного віку та розробці авторських компютерних програм для формування постави. Для вирішення поставлених завдань використано такі методи дослідження: вивчення й аналіз літературних джерел; вивчення передового досвіду практики; педагогічні спостереження; педагогічний експеримент; компютерні технології - визначення теоретико-методичних знань про поставу; діагностика стану постави, розвиток фізичних якостей; профілактика та корекція постави; тономіометрія - визначення здатності до довільного розслаблення окремих частин тіла; медико-біологічні (візуальний огляд, функціональні проби, пальпаторний) - визначення стану постави та виду порушень; методи математико-статистичної обробки даних. Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці компютерних програм для дітей молодшого шкільного віку, які можна використовувати у шкільних та домашніх умовах для визначення порушень постави та вибору вправ профілактики і корекції відхилень опорно-рухового апарату від норми; у розробленні системи різноманітних вправ із предметами і на приладах для покращення розвитку фізичних якостей, які одночасно сприяють профілактиці порушень постави у дітей молодшого шкільного віку.У другому розділі “Методи та організація дослідження” визначено зміст та процедуру застосування комплексу методів дослідження: 1) теоретичні методи: аналіз та узагальнення наукової літератури; 2) педагогічні методи: педагогічні спостереження, анкетування, педагогічний експеримент з використанням таких методик: а) компютерні технології - визначення теоретико-методичних знань про поставу; діагностика стану постави, розвитку фізичних якостей; профілактика та корекція постави; б) тономіометрія - визначення здатності до довільного розслаблення окремих частин тіла; в) медико-біологічні (візуальний огляд, функціональні проби, пальпаторний) - визначення стану постави та виду порушень; г) контрольні випробування розвитку фізичних якостей; 3) методи математико-статистичної обробки даних. На першому етапі дослідження (жовтень 1998 року - грудень 1999 року) систематизувалися засоби та методи формування постави; аналізувався програмовий матеріал з фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку щодо формування постави; розроблення і проведення анкетування рівня знань батьків і вчителів з питань формування постави та профілактики її порушень; створення бази даних для корекції і профілактики порушень постави і підвищення розвитку фізичних якостей у дітей 6-8 років. За його результатами, 7% учителів і 3% батьків показали ґрунтовні знання з методики формування постави та профілактики її порушенню, 11% учителів і 6% батьків показали рівень знань вище середнього, 26% учителів і 18% батьків показали середній рівень знань, 49% учителів і 53% батьків показали рівень знань нижче середнього і 7% учителів і 20% батьків мали низький рівень знань (мал.3). Кількість дітей, які мають порушення опорно-рухового апарату, зменшилась із 78 до 67% (різниця склала 12 %) (р<0,05): кількість випадків сколіотичної постави зменшилась із 65 до 40 дітей (різниця складає 31%), вигнутої постави - з 8 до 2 дітей (різниця складає 8%), сутулої постави - з 15 до 7 дітей (різниця склала 12%), плоска постава двох дітей взагалі зникла (різниця склала 3%), кількість випадків кругло-вигнутої постави зменшилася з 5 до 2 дітей, (різниця складає 4%), крилоподібних лопаток - з 16 до 7 дітей (різниця складає 11%), порушень у формі ніг - з 7 до 3 дітей (різниця складає 4%), схильності до сплощеної стопи - із 43 до 23 дітей (різниця складає 25%) (мал.6). Водночас у контрольній групі кількість дітей із порушеннями опорно-рухового апарату зменшилась із 86 до 84% (різниця склала 2%) (р>0,05), а саме: кількість сколіотичної постави зменшилась із 63 до 60 дітей (різниця складає 4%), вигнутої постави - із 7 до 5 дітей (різниця складає 3%), плоскої постави - з 2 до 1 дитини (різниця склала 2%), кругло-вигнутої постави - з 5 до 4 дітей (різниця складає 2%), крилоподібних лопаток - із 13 до 12 дітей (різниця складає 2%), порушень у формі ніг - із 5 до 4 д