Оптимізація лікування хворих з холедохолітіазом шляхом застосування методів дистанційної та контактної літотрипсії в поєднанні з ендоскопічною папілосфінктеротомією - Автореферат

В основному це холедохолітотомія, трансдуоденальна папілотомія, різні види біліодигестивних анастомозів; методи видалення конкрементів за допомогою інструментів, які вводять через зовнішній дренаж холедоха або ретроградно, через великий сосочок дванадцятипалої кишки. В даний час в лікуванні ХЛ, поряд із традиційними відкритими операціями, все більше місце займають мініінвазивні втручання. У звязку з цим залишається актуальним удосконалення і впровадження в клінічну практику ефективних лікувальних алгоритмів застосування мініінвазивних методик лікування ХЛ, суть яких полягає в забезпеченні максимальної радикальності і мінімальної травматичності. Метою роботи було поліпшення результатів лікування хворих з холедохолітіазом шляхом застосування поетапного діагностичного і лікувального алгоритму з використанням методів дистанційної та контактної літотрипсії. Розробити показання і протипоказання до застосування мініінвазивних і традиційних методів лікування хворих з холедохолітіазом в залежності від прогнозованого ступеня складності ендоскопічної санації.У дослідження були включені 1420 хворих з первинним, резидуальним і рецидивним ХЛ, що знаходилися на лікуванні в Головному військовому клінічному госпіталі МО України з 2002 по 2007 рр. Хворі розділені на 2 групи: 1-ша (група порівняння) - 708 хворих з ХЛ пролікованих у 2002-2004 рр. і 2-га (основна) - 712 хворих, пролікованих у 2005-2007 рр. Виділення трьох ступенів складності було обґрунтовано ймовірною складністю виконання ендоскопічної санації жовчних протоків, застосуванням методів літотрипсії, кількістю виникаючих ускладнень і невдач ендоскопічної санації. На основі аналізу результатів лікування 1-ї групи хворих був розроблений поетапний діагностичний алгоритм, в результаті застосування якого визначали ступінь складності ендоскопічної санації жовчних протоків при ХЛ і здійснювали диференційований вибір лікувальної тактики з пріоритетом ендоскопічних транспапілярних втручань і впровадженням методів літотрипсії. Діагностична програма у пацієнтів з ХЛ була спрямована на встановлення наявного у хворого ступеню складності ендоскопічної санації жовчних протоків при ХЛ. МЕК без ЛТ виконали у 499 (70,5%) пацієнтів у перший період роботи (405 у пацієнтів з першим і 94 у пацієнтів із другим ступенем складності ендоскопічної санації) і у 424 (59,6%) пацієнтів у другий період роботи (399 у пацієнтів з першим й у 25 пацієнтів із другим ступенем складності ендоскопічної санації).У дисертації розроблено і науково обґрунтовано нове вирішення актуальної наукової задачі лікування хворих з холедохолітіазом, шляхом використання методів ендоскопічних транспапілярних втручань і літотрипсії, що поліпшило безпосередні і віддалені результати лікування. Диференціальна і топічна діагностика холедохолітіазу складається з послідовного застосування методів трансабдомінальної і ендоскопічної ультрасонографії, ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії і чрездренажної холангіографії (при наявності зовнішнього дренажу холедоха). Тактика лікування хворих з холедохолітіазом обирається з урахуванням виділення трьох ступенів складності ендоскопічної санації жовчовивідних шляхів: 1-ий ступінь - діаметр конкременту(ів) менше діаметра панкреатичної частини загальної жовчної протоки; 2-ий ступінь - діаметр конкременту(ів) дорівнює (±1 мм) діаметру панкреатичної частини холедоха; 3-ій ступінь - діаметр конкременту(ів) перевищує діаметр панкреатичної частини холедоха. Методом вибору санації жовчних протоків у пацієнтів з другим ступенем складності ендоскопічної санації є ендоскопічна папілосфінктеротомія з наступною інструментальною ревізією жовчних протоків і механічною літотрипсією, що привели до зменшення кількості невдач ендоскопічної санації в цій підгрупі з 3,80 до 3,25% (Р > 0,05), а ускладнень з 13,92 до 6,50% (Р <0,05).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ