Біомеханічна оцінка коренів зубів із внутрішньокореневою резорбцією на основі математичного аналізу зниження їхніх міцнісних характеристик. Особливості клінічної тактики застосування матеріалу Триоксидент залежно від виду ендодонтичної патології.
Аннотация к работе
Метою дослідження визначені такі завдання: Вивчити в лабораторних умовах на видалених зубах лінійне розширення, адгезію до дентину кореня зуба, мікропроникність та рентгенологічні показники матеріалу Триоксидент. На першому етапі роботи досліджували фізико-механічні властивості матеріалу Триоксидент («ВЛАДМИВА», Росія) в порівнянні з матеріалом ПРОРУТ («Дентсплай», Великобританія). Для зясування необхідності вологи з метою затвердіння Триоксидента проведене дослідження зразків у трьох групах: І група - матеріал твердіє за відсутності зволоженості, ІІ група - умови зволоженості порушені за рахунок ізоляції кореня, ІІІ група - затвердіння відбувалося в умовах зволоженості при висоті матеріалу 3 мм. Для лікування хворих з ендодонтичними дефектами застосовували матеріал Триоксидент (основна група - 44 пацієнти); в контрольній групі був використаний ПРОРУТ (18 пацієнтів). Математичні розрахунки показали: зниження міцності зуба менше ніж на 25% дозволяє вважати зуб як такий, що нормально сприймає функціональне навантаження; зниження міцності зуба на 25-50% унеможливлює його використання як опорного зуба для протезних конструкцій і вимагає проведення терапії, спрямованої на зміцнення кореня зуба; зниження міцності зуба більше 50% служить підставою для постановки питання про недоцільність його збереження.У дисертації на підставі аналізу даних лабораторних і клінічних досліджень запропоноване нове вирішення актуальної науково-практичної задачі терапевтичної стоматології, що полягає в підвищенні якості лікування хворих із ендодонтичною патологією з урахуванням фізико-механічних властивостей Мінерал Триоксид Агрегатного матеріалу Триоксидент і особливостей його клінічного застосування. Згідно з даними експериментальних лабораторних досліджень установлено, що лінійне розширення матеріалу Триоксидент становить 14,5±0,45%; ПРОРУТ - 15,8±0,1%, що за своїми властивостями наближається до кальцієвмісних силерів. Адгезивна міцність матеріалів МТА до дентину кореня зуба залежить від висоти зразка матеріалу: при висоті 2,77 мм вона дорівнює 0,56±0,09 МПА в Триоксидента і 1,06±0,08 МПА - в ПРОРУТ. Мікропроникність барвника в матеріалу Триоксидент при його обємі в кореневому каналі 3 мм має максимальний показник 0,033±0,024, у ПРОРУТ цей показник дорівнює 0. Зниження міцності зуба менше ніж на 25% розцінюється як нормально сприймане функціональне навантаження, зниження міцності зуба на 25-50% унеможливлює його використання в ролі опорного, зниження міцності більше 50% - свідчить про недоцільність його збереження.