Дослідження частоти виникнення гнійно-запальних захворювань внутрішніх геніталій у жінок та складу мікрофлори при даній патології. Підвищення ефективності лікування шляхом розробки екстракорпоральної антибіотикотерапії в комплексі лікувальних заходів.
Аннотация к работе
За частотою, тяжкістю та тривалістю спричинюваних ними розладів у репродуктивному віці жінки ця патологія займає перше місце (60-65 %) у структурі гінекологічної захворюваності (В.И. Серед усіх запальних захворювань особливе місце належить гнійно-запальним деструктивним формам, частота яких останнім часом має тенденцію до збільшення і досягає 24 % (В.И. Порушення їхньої функції сприяє розвитку малосимптомних стертих форм хронічного запального процесу зі швидким переходом у тяжкі деструктивні гнійні захворювання, які вимагають оперативних втручань (А.І. Незважаючи на досягнуті успіхи у фармакології антибактеріальних засобів, які застосовуються при лікуванні гнійно-запальних захворювань (ГЗЗ) внутрішніх геніталій, а також проведення радикальних оперативних втручань, частота ускладнень залишається все-таки високою - від 46 % до 60 % (В.В. Мета дослідження: Підвищити ефективність лікування жінок із ГЗЗ внутрішніх геніталій шляхом розробки та впровадження екстракорпоральної антибіотикотерапії в комплексі лікувальних заходів.Пацієнтки з ГЗЗ були розділені на дві групи: I групу (основну) склали 32 жінки з ГЗЗ, які одержували комплексне лікування з включенням екстракорпоральної фармакотерапії та II групу (порівняння) - 33 пацієнтки з ГЗЗ, які одержували традиційну комплексну терапію. При надходженні до стаціонару у пацієнток були виявлені різні форми гнійно-запального процесу внутрішніх геніталій: однобічний піосальпінкс - у 12 (37,5 %) хворих з I групи й у 12 (36,4 %) з II групи, двосторонній піосальпінкс - у 4 (12,5 %) жінок I групи і 7 (21,2 %) II групи, однобічний піосальпінгоофорит спостерігали у 6 (18,8 %) хворих з I групи й у 6 (18,2 %) хворих з II групи. На тлі нормальних показників Т-(CD3) та В-лімфоцитів (CD22) ми спостерігали порушення їхніх функціональних можливостей у вигляді порушеного співвідношення основних субпопуляцій Т-хелперів (CD4) (31,51±0,82 % у хворих із ГЗЗ (n=65) у порівнянні з контролем 35,41±0,94 %, (р<0,05)); і Т-супресорів (CD8) (19,78±0,81 % у хворих із ГЗЗ (n=65) у порівнянні з контролем 16,89±0,88 %, (р<0,05)) у бік переважання Т-супресорів, зниження IGG (7,95±0,35 г/л у хворих із ГЗЗ (n=65) у порівнянні з контролем 9,52±0,61 г/л, (р<0,05)) на тлі підвищених показників IGM (2,24±0,12 г/л у хворих із ГЗЗ (n=65) у порівнянні з контролем 1,55±0,11 г/л, (р<0,05)), що свідчило про виснаження гуморального імунітету у жінок із ГЗЗ. У наших дослідженнях на тлі нормальних показників IL2 рівні прозапальних цитокінів були різко підвищеними в порівнянні з показниками в групі контролю: TNF-? у 5,7 рази (302,8±54,8 у I групі; 302,8±54,8 у II групі; 53,3±5,4 у контролі, (р<0,05)), IL6 - у 4,3 рази (49,56±5,05 у I групі; 45,42±4,83 у II групі; 10,93±1,04 у контролі, (р<0,05)), що вказує на існування дисбалансу в імунній системі. Усі показники фагоцитарної системи були вірогідно знижені (фагоцитоз - 44,15±0,94 % у хворих із ГЗЗ (n=65) у порівнянні з контролем (n=27) 55,56±1,93 %; фагоцитарне число (ФЧ) - 4,87±0,18 % і 6,91± 0,35 % у контролі, (р<0,05); завершеність фагоцитозу - 0,623±0,007 % у порівнянні з 0,745±0,005 % у контролі, (р<0,05)), зменшена елімінація ЦІК, у результаті чого у обстежених хворих значення ЦІК перевищували нормальні показники в 2,7 рази (243,5±25,6 од. оптич. щільності в I групі; 249,9±30,4 од. оптич. щільності в II групі; 91,2±8,4 од. оптич. щільності у контролі, (р<0,05)).На підставі вивчення особливостей патогенезу розвитку ГЗЗ, бактеріологічних, імунологічних і гемостазіологічних показників доповнена схема комплексного лікування шляхом включення методу екстракорпоральної антибіотикотерапії, що дозволило підвищити ефективність лікування зі збереженням репродуктивної функції та зниженням числа післяопераційних ускладнень. У пацієнток із ГЗЗ збудники інфекційного процесу представлені, в основному, коковою флорою - 54,4 % і кишковою паличкою - 68,2 %; у 43,3 % жінок виявлена асоційована мікробна флора й у 21,7 % посів росту не дав. Доведено, що у жінок із ГЗЗ геніталій має місце пригнічення всіх ланок імунної системи: зниження показників імунорегуляторного індексу Т-хелп./Т-супр. у 1,3 рази, зниження показників факторів неспецифічного захисту: фагоцитозу на 11,4 %, ФЧ - у 1,4 рази, лізоциму - у 1,7 рази на тлі підвищених значень ЦІК у 2,7 рази та НСТ-тесту - у 1,7 рази; збільшення медіаторів запалення: TNF-a (у 5,7 разу), IL6 (у 4,3 рази) у порівнянні з контролем (р<0,05); підвищення рівня IGG у 1,5 рази на тлі знижених у 1,2 рази показників IGG. Розроблений і запропонований комплекс лікувальних заходів, спрямованих на оптимізацію лікування ГЗЗ геніталій, дозволив знизити питому вагу післяопераційних ускладнень у пацієнток із ГЗЗ з 51,5 % до 12,5 %, скоротити перебування в стаціонарі в післяопераційному періоді з 12,3 до 8,7 ліжко-дня, а також у 15,6 % пацієнток провести консервативне лікування зі збереженням репродуктивної функції.