Оптимізація лікування фібриляції і тріпотіння передсердь черезкатетерним методом - Автореферат

Проведені дослідження довели, що контроль частоти у хворих із хронічною ФП може бути альтернативою стратегії контролю ритму. Все це спонукає дослідників до пошуку нефармакологічних, альтернативних хірургічних методів лікування ФП, серед яких є й методика трансвенозної радіочастотної абляції (РЧА) передсердно-шлуночкового пучка (ПШП) з імплантацією електрокардіостимулятора (ЕКС). Якість життя пацієнтів поліпшується за рахунок того, що пацієнти перестають відчувати пароксизми в електрофізіологічно ізольованих передсердях, але цей метод не знижує кількості тромбоемболічних ускладнень і не поліпшує транспортну функцію передсердь [Бокерия Л.А., Голухова Е.З., Базаев В.А. и др., 2005; Егоров Д.Ф., 2005]. Використання при абляції передсердно-шлуночкового пучка систем двохкамерної стимуляції з функцією автоматичного переключення режимів стимуляції (auto switch mode) та застосуванням превентивних алгоритмів утримання синусового ритму дозволяє зберегти переваги фізіологічної стимуляції на синусовому ритмі, зменшити кількість і тривалість пароксизмів ФП і знизити ризик ускладнень ФП [Kouznetsov Аналіз результатів хірургічної корекції серцевого ритму у пацієнтів із надшлуночковими тахіаритміями дозволить уточнити оптимальні методи хірургічного лікування цієї категорії хворих, визначити раціональну методику їх здійснення з метою збільшення ефективності та зменшення кількості рецидивів у пацієнтів з надшлуночковими тахіаритміями.Першу групу, розділену на дві підгрупи, склали 77 пацієнтів, яким виконувалося лікування фібриляції передсердь. Першу підгрупу (контрольну) склали 43 пацієнти з ФП, яким виконано РЧА пучка Гіса за період 2001-2002 рр., коли використовувався тільки трансвенозний доступ до передсердно-шлуночкового відділу ПСС. Другу підгрупу склали 34 пацієнти із ФП, яким виконано РЧА пучка Гіса за період 2003-2005 рр., коли як альтернатива трансвенозному доступу став використовуватися трансаортальний доступ до передсердно-шлуночкового відділу ПСС. Середній вік пацієнтів, яким було розпочато спробу виконати лікування ФП шляхом радіочастотної абляції ПШ пучка, склав 60,4±9,4 років. Першу підгрупу пацієнтів із ТП склали 39 пацієнтів, яким виконано РЧА каво-трикуспідального перешийка за період 2001-2002 року, коли використалися неохолоджувані 4 мм електроди для РЧА, а критерієм ефективності було припинення тахікардії в процесі РЧА і неможливість індукувати її за допомогою стимуляції.Особливістю топографії передсердно-шлуночкового пучка є те, що після його проникнення через центральне фіброзне тіло він досягає гребеня міжшлуночкової перегородки нижче її перетинчастої частини, де починає розгалужуватися, займаючи його правий схил в 70 % випадків, лівий - у 15-20 % випадків або розташовуючись інтрамурально в 10-15 % випадків. Під час радіочастотної абляції передсердно-шлуночкового пучка причиною неефективної маніпуляції були анатомічні особливості розташування передсердно-шлуночкового відділу провідної системи серця. Неефективність медикаментозного лікування фібриляції передсердь, наявність частих або затяжних нападів тахіаритмії, які призводять до гострого або хронічного порушення кровообігу, вимагають негайного стаціонарного лікування радіочастотної абляції передсердно-шлуночкового пучка з імплантацією електрокардіостимулятора. У разі неефективності трансвенозної радіочастотної абляції передсердно-шлуночкового пучка або рецидивування фібриляції передсердь рекомендується використати такий алгоритм. Таким чином, у разі неефективності радіочастотної абляції передсердно-шлуночкового пучка або кількаразових рецидивів відновлення передсердно-шлуночкового проведення як альтернативу трансвенозній радіочастотній абляції потрібно використати трансаортальний доступ.

Основний зміст роботи