Варіанти топографічної анатомії та вікові зміни передсердно-шлуночкового відділу провідної системи серця людини. Причини рецидивів порушення серцевого ритму й провідності у хворих із фібриляцією і тріпотінням передсердь. Вибір методу катетерних абляцій.
Аннотация к работе
Проведені дослідження довели, що контроль частоти у хворих із хронічною ФП може бути альтернативою стратегії контролю ритму. Все це спонукає дослідників до пошуку нефармакологічних, альтернативних хірургічних методів лікування ФП, серед яких є й методика трансвенозної радіочастотної абляції (РЧА) передсердно-шлуночкового пучка (ПШП) з імплантацією електрокардіостимулятора (ЕКС). Якість життя пацієнтів поліпшується за рахунок того, що пацієнти перестають відчувати пароксизми в електрофізіологічно ізольованих передсердях, але цей метод не знижує кількості тромбоемболічних ускладнень і не поліпшує транспортну функцію передсердь [Бокерия Л.А., Голухова Е.З., Базаев В.А. и др., 2005; Егоров Д.Ф., 2005]. Використання при абляції передсердно-шлуночкового пучка систем двохкамерної стимуляції з функцією автоматичного переключення режимів стимуляції (auto switch mode) та застосуванням превентивних алгоритмів утримання синусового ритму дозволяє зберегти переваги фізіологічної стимуляції на синусовому ритмі, зменшити кількість і тривалість пароксизмів ФП і знизити ризик ускладнень ФП [Kouznetsov Аналіз результатів хірургічної корекції серцевого ритму у пацієнтів із надшлуночковими тахіаритміями дозволить уточнити оптимальні методи хірургічного лікування цієї категорії хворих, визначити раціональну методику їх здійснення з метою збільшення ефективності та зменшення кількості рецидивів у пацієнтів з надшлуночковими тахіаритміями.Відповідно до завдань дослідження проводилося в трьох напрямках: Морфологічні дослідження (40 препаратів серця людини, 15 - собак). Для можливості вивчення топографічної анатомії й вікових змін передсердно-шлуночкового відділу провідної системи серця людини нами на макро-мікроскопічному рівні визначені складові частини ПСС, їх вікові зміни й особливості топографії передсердно-шлуночкового відділу ПСС. Обєктом дослідження були 40 сердець людей віком від 1 до 60 років, що загинули від несерцевих захворювань. Виявлення й виділення анатомічної частини ПСС здійснювали методом мікропрепарування під мікроскопом МБС-2, а також обємний розподіл структур ПСС і скорочувального міокарда. Методика препарування ґрунтується на особливостях розташування передсердно-шлуночкового вузла (ПШВ), який повязаний із правим фіброзним трикутником серця й лежить на правозадньому його схилі в основі міжпередсердної перегородки.З метою вивчення особливостей провідної системи серця в експериментальних тварин в умовах моделювання аритмії експериментальну оклюзію артерії ПШВ зроблено 20 дорослим безпородним собакам, контролем служили 6 інтактних тварин. Серце виводили в операційне поле задньо-правою поверхнею, де в пірамідальному просторі (зона хрестовини серця) лігували ПШ вузлову гілку, що відходить частіше від правої коронарної артерії.Першу підгрупу (контрольну) склали 43 пацієнти з ФП, яким виконано РЧА пучка Гіса за період 2001-2002 рр., коли використовувався тільки трансвенозний доступ до передсердно-шлуночкового відділу ПСС. Середній вік пацієнтів, яким було розпочато спробу виконати лікування ФП шляхом радіочастотної абляції ПШП, склав 58,3±14,2 років. Другу підгрупу склали 34 пацієнти із ФП, яким виконано РЧА пучка Гіса за період 2003-2005 рр., коли як альтернатива трансвенозному доступу став використовуватися трансаортальний доступ до передсердно-шлуночкового відділу ПСС. Середній вік пацієнтів, яким було розпочато спробу виконати лікування ФП шляхом радіочастотної абляції ПШ пучка, склав 60,4±9,4 років. Першу підгрупу пацієнтів із ТП склали 39 пацієнтів, яким виконано РЧА каво-трикуспідального перешийка за період 2001-2002 року, коли використалися неохолоджувані 4 мм електроди для РЧА, а критерієм ефективності було припинення тахікардії в процесі РЧА і неможливість індукувати її за допомогою стимуляції.Таких сердець виявилася найменша кількість (18,0 %), також відзначено топографію передсердно-шлуночкового вузла, характерну для осіб молодого віку й дітей, коли коронарний синус близько прилягає до основи передсердної перегородки. Для сердець III типу (серця мають форму рівнобічного трикутника, індекс більше 0,85 у 40 % сердець) передсердно-шлуночковий вузол лежить на 1-2 см наперед від коронарного синуса. Першу (контрольну) підгрупу склали 43 пацієнти, яким виконано РЧА пучка Гіса трансвенозним доступом за період 2001-2002 рр. У всіх пацієнтів була типова клініко-електрофізіологічна картина ФП, резистентна до антиаритмічної терапії. ЕКС із режимом VVI було імплантовано 21 (48,8 %) пацієнту, 10 (23,3%) пацієнтам було імплантовано ЕКС у режимі VVIR, 5 (11.6 %) пацієнтам - у режимі DDD, 6 (16.4 %) - у режимі DDDR. ЕКС із режимом VVI було імплантовано 4 (11,7 %) пацієнтам, 13 (38,3 %) пацієнтам було імплантовано ЕКС у режимі VVIR, 2 (5,8 %) пацієнтам - у режимі DDD, 15 (44,2 %) - у режимі DDDR.Особливістю топографії передсердно-шлуночкового пучка є те, що після його проникнення через центральне фіброзне тіло він досягає гребеня міжшлуночкової перегородки нижче її перетинчастої частини, де починає розгалужуватися, займаюч