Визначення впливу лікування на показники спермограми та гормональний статус хворих. Порівняльна оцінка безпосередніх і віддалених результатів лікування несеміномних гермінативних пухлин яєчок в І стадії за різними схемами, алгоритм диспансерного нагляду.
Аннотация к работе
Використання хіміотерапії (ХТ) та заочеревинної лімфаденектомії (ЗЛАЕ) у хворих на НГПЯ І стадії вважається стандартними лікувальними схемами, проте, хіміотерапевтичним препаратам властива виражена токсична дія, а після хірургічного втручання на заочеревинному просторі у значного відсотка пацієнтів виникає ретроградна еякуляція (Donohue I. et al., 1995; Fossa S. et al., 2001; Foster R. et al., 2000). Прагнення звести до мінімуму побічну дію додаткового лікування сприяло розробці одного з нових альтернативних підходів при лікуванні НГПЯ І стадії - тактики активного спостереження після однобічної орхіектомії (ОЕ). Виникає необхідність розробки оптимізованого алгоритму лікування хворих на НГПЯ в І стадії, оцінки та прогнозу клінічного перебігу захворювання, вивчення морфологічної картини первинної пухлини та рівня специфічних ПМ. Мета дослідження: Розробка оптимізованого алгоритму лікування хворих на НГПЯ в І стадії на основі прогностичних факторів, які зумовлюють перебіг захворювання, та порівняння результатів лікування за різними схемами. Завдання дослідження: Визначити прогностично несприятливі фактори, які вірогідно підвищують ризик пухлинної прогресії у хворих на НГПЯ в І стадії при лікуванні за схемами ОЕ подальше спостереження, ОЕ ХТ, ОЕ ЗЛАЕ.До ІІ групи віднесено 57 хворих, які після ОЕ отримували хіміотерапію, до ІІІ - 83 пацієнтів, яким після видалення яєчка була виконана заочеревинна лімфаденектомія. При розподілі хворих І групи за гістологічним типом первинної пухлини встановлено, що у 30 пацієнтів (39,5%) ембріональний рак займав від 100 до 50% від об‘єму первинної пухлини. Провели аналіз 15 прогностичних факторів, які можуть впливати на частоту пухлинної прогресії: тривалість анамнезу до операції, вік хворих, розміри пухлини, проростання пухлиною придатка, сітки або білкової оболонки яєчка, інвазія кровоносних або лімфатичних судин первинної пухлини, проростання пухлини в сімяний канатик і шкіру калитки, рівень АФП і ХГТ до ОЕ і через 1 місяць після неї, гістологічну будову первинної пухлини, присутність крипторхізму в анамнезі, наявність ділянок некрозів в первинній пухлині. Тривалість анамнезу до ОЕ у пацієнтів І групи в середньому складала 3,1±0,7 міс і суттєво не відрізнялась від хворих з метастазами (3,2±0,9 міс) та без них (3,9±1,2 міс) (р>0,05). Аналізуючи гістологічну будову первинної пухлини у пацієнтів І групи з метастазами встановили, що у 15 з 20 обстеженних (75%) був ембріональний рак в чистому вигляді та в кількості більше 50% від об‘єму первинної пухлини.Вибір індивідуальної тактики лікування несеміномних гермінативних пухлин яєчка (НГПЯ) І стадії (орхіектомія і активне спостереження, орхіектомія та хіміотерапія (ХТ), орхіектомія та заочеревинна лімфаденектомія (ЗЛАЕ)) залежить від факторів прогнозу, які визначаються на підставі комплексного клініко-морфологічного обстеження хворих та визначення рівня пухлинних маркерів (альфа-фетопротеїну (АФП) та хоріонічного гонадотропіну (ХГТ)). При використанні тактики активного спостереження після орхіектомії прогностично несприятливими факторами, що вірогідно (р<0,05) підвищують ризик виникнення метастазів, є наявність судинної інвазії в первинній пухлині, проростання пухлиною сітки і/або придатка яєчка, сімяного канатика, шкіри калитки, відсоток ембріонального раку ? 50% в первинній пухлині, стійке підвищення рівня АФП після орхіектомії. Тактику активного спостереження у хворих на НГПЯ в І стадії після орхіектомії доцільно застосовувати при відсутності прогностично несприятливих факторів. Тактика орхіектомії з призначенням ХТ використовується у хворих на НГПЯ в І стадії при наявності ембріонального раку ? 50% від обєму первинної пухлини та судинної інвазії. Порівняння результатів лікування та проявів токсичності після проведення трьох циклів PVB (цисплатин вінбластин блеоміцин), РЕВ (цисплатин етопозид блеоміцин) та ЕР (етопозид цисплатин) показало суттєве зменшення токсичної дії після схеми ЕР при збереженні високого показника загального 5-річного виживання на рівні 94,7% (р<0,05).