Ефективність хірургічного лікування хворих з ГГДК виразкової етіології та застосування нових технологій і зниження частоти післяопераційних гнійно-септичних ускладнень. Вплив гострої крововтрати і оперативного втручання на шлунку на стан життєвих функцій.
Аннотация к работе
Перегляд хірургічної тактики і підвищення хірургічної активності у хворих з гастродуоденальними кровотечами виразкової етіології стали можливі завдяки ендоскопічним методам оцінки місцевого гемостазу, диференційованому підходу до вибору обєму і методів оперативного втручання, комплексному післяопераційному лікуванню хворих / Велігоцький М.М. і співавт.,1989, Десятерик В.І. і співавт.,1990, Саєнко В.Ф. і співавт.,1997, Велігоцький М.М. і співавт.,2001, Бойко В.В. і співавт.,2001 /. Але незважаючи на впровадження індивідуально-раціональної хірургічної тактики та органозберігаючих оперативних втручань під час лікування гострих гастродуоденальных кровотеч (ГГДК) виразкової етіології рівень післяопераційних гнійно-септичних ускладнень залишається високим / Саєнко В.Ф. і співавт., 1997 /. У звязку з цим останнім часом поряд з розробкою питань хірургічної тактики лікування хворих з ГГДК виразкової етіології особлива увага приділяється корекції порушень гомеостазу, прогнозу і профілактиці післяопераційних гнійно-септичних ускладнень / Зайцев В.Т. і співавт.,1994, Фомін П.Д. і співавт.,1998, Козлов С.М., Ліссов О.І.,1999 /. Дисертація є фрагментом планової науково-дослідної роботи Дніпропетровської державної медичної академії “Розробити технологію використання негемоглобінового переносника кисню - перфторану - при критичних станах в умовах експерименту і клініки“ (реєстраційний шифр договору по МОЗ України Ц.Ф.406) і “Розробка та оптимізація методів інтраопераційного та післяопераційного знеболювання, інтенсивної терапії, в тому числі з використанням негемоглобінового переносника кисню - перфторану, при критичних станах різного генеза (експериментально-клінічне дослідження)” (реєстраційний шифр ІН.03.99). Мета і задачі дослідження: підвищити ефективність хірургічного лікування хворих з ГГДК виразкової етіології за рахунок застосування нових технологій та зниження частоти післяопераційних гнійно-септичних ускладнень.Клінічну оцінку загального стану тварин давали на основі вивчення показників червоної крові, рівня лейкоцитів, гематокриту, трансаміназ АЛТ, АСТ до втрати крові, після втрати крові, в кінці оперативного втручання, на 2-3 добу, 6-7 добу, 13-14 добу після операції. Разом з цим використовували гістохімічну реакцію Перлса для визначення в органах залізопідтримуючого пігменту розпаду еритроцитів-гемосидерину.В основу клінічної частини роботи було покладено аналіз результатів хірургічного лікування 254 хворих з ГГДК виразкової етіології за матеріалами історій хвороб (форма № 032/у, КОШМД, м. У 240 хворих з цієї групи додатково було проведено статистичне дослідження методом нормування інтенсивних показників (Н І П) за Байєсом /Шиган Є.Н., 1986/, яке дозволило визначити сумарний нормований показник ризику /R/ і виділити групи хворих з різним рівнем ризику післяопераційних гнійно-септичних ускладнень. З метою профілактики гнійно-септичних ускладнень у комплекс стандартної схеми ІТТ у 25 хворих з кровоточивими гастродуоденальними виразками в перші часи після операції було введено перфторан в дозі 5-6 мл/кг маси. У цій групі 26 хворих були з високим рівнем ризику післяопераційних гнійно-септичних ускладнень (R = 1,22 ± 0,01) і 11 - з помірним рівнем ризику (R = 1,07 ± 0,01).Поєднання гострої масивної втрати крові і оперативного втручання в умовах експерименту викликає в післяопераційному періоді істотні порушення в системах життєзабезпечення: гіпоксемію, імунну недостатність, зниження функціональної активності макрофагальної системи, порушення фізіологічної направленості і швидкості репаративного процесу. Використання плазмозамінника з О2-транспортною функцією перфторану для корекції експериментальної крововтрати дозволяє: поліпшити газотранспортні властивості крові, ліквідувати тканинну гіпоксію і порушення мікроциркуляції в місці пошкоджених тканин, стимулювати імунітет, надати фізіологічного характеру репаративному процесу. У хворих з ГГДК виразкової етіології в структурі післяопераційних ускладнень значне місце займали ускладнення гнійно-септичного характеру, що зустрічались у 40,5±3,1% хворих. З допомогою цього показника визначається категорія ризику післяопераційних гнійно-септичних ускладнень: низький ризик /R= (0,72-0,94)/ - гнійно-септичні ускладнення виявлені у 17,3±3,4% хворих( p <0,01); помірний ризик /R = (0,95-1,14)/ - гнійно-септичні ускладнення виявлені у 51,9±6,9% хворих (p< 0,01); високий ризик /R= (1,15-1,46)/ - гнійно-септичні ускладнення виявлені у 79,1±3,6% хворих (p <0,01). Розроблена система розподілу хворих на групи в залежності від категорії ризику дозволяє індивідуалізувати хірургічну тактику, а також спрямовано використувати перфторан у групах високого ризику для профілактики післяопераційних гнійно-септичних ускладнень.