Вивчення стану неспецифічної реактивності та імунної відповіді організму і дослідження ультраструктурних змін стінки тонкої кишки у різні терміни розвитку гострої спайкової кишкової непрохідності. Діагностичне значення пункційного лапароцентезу.
Аннотация к работе
Проблема діагностики та хірургічного лікування спайкової кишкової непрохідності була і залишається однією з найбільш важливих у хірургічній гастроентерології. При цьому від 39,4% до 84,1% хворих, що доставлені в клініку з діагнозом ГСКН, оперуються в екстреному порядку (Гостищев В.К. и соавт., 2000; Криворучко І.А. та співавт., 2010). Результати лікування хворих на ГСКН не мають помітної тенденції до поліпшення (Шальков Ю.Л. и соавт., 2004; Куцик Ю.Б. та співавт., 2004), оскільки післяопераційна летальність коливається від 4,6% до 40% залежно від форми і тривалості кишкової непрохідності (Кригер А.Г. и соавт., 2002; Фомин П. Д. и соавт., 2004; Курбонов К.М. и соавт., 2006; Мирингоф А.Л. и соавт., 2007). Незважаючи на існування багатьох методів діагностики й лікування ГСКН (Бенедикт В.В. та співавт., 2006; Суфіяров И.Ф. и соавт., 2007; Бондарев В.И. и соавт., 2009; Abbas S. M. et al., 2007; Lappas J. C. et al., 2001), ще не запропоновано чітких і достовірних обєктивних критеріїв диференціальної діагностики спайкової хвороби очеревини і спайкової кишкової непрохідності та вибору оптимальної хірургічної тактики з урахуванням сукупності клінічно значущих чинників (Syed Husain et al., 2007), а саме: відсутня кількісна оцінка симптомів і найбільш характерних для даної патології показників гомеостазу (Василюк С.М. та співавт., 2009). Виявити діагностичне значення пункційного лапароцентезу та розробити новий підхід до інтерпретації результатів рентгенологічного дослідження у хворих на спайкову кишкову непрохідність.Ретроспективне дослідження виконане за матеріалами історій хвороби 345 пацієнтів, які перебували на лікуванні у КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5» з 1998 по 2002 рік. У групі зі сприятливими результатами час (години) від початку захворювання до прийняття до стаціонару становив 29,2 години, у групі померлих - 47,0 годин. Загальна сума клінічних проявів у хворих на спайкову хворобу очеревини через 9 годин з часу надходження до стаціонару зменшилася на 26,3%, тоді як у пацієнтів на спайкову кишкову непрохідність цей показник зріс на 140,5%. Щоб виявити зміни у процесі розвитку непрохідності, основну групу поділили на 3 підгрупи: 1-ша підгрупа (17 хворих) - до 6 годин з часу захворювання; Таким чином, у першій підгрупі (до 6 годин) хворих на ГСКН зміна фагоцитарної активності гранулоцитарних нейтрофілів дещо відрізняється від контролю, у другій підгрупі достовірних змін даного показника порівняно з референтними значеннями не виявлено, а в третій підгрупі хемотаксис і ендоцитоз достовірно знижені.Ультраструктурні зміни у стінці тонкої кишки в різні терміни ГСКН свідчать про розвиток процесів компенсації та субкомпенсації у період до 6 годин і до 12 годин відповідно та декомпенсованих незворотних змін - у терміни 12 годин та більше від початку захворювання. Методи індивідуального прогнозування Неймана-Пірсона і визначення ймовірності появи події дозволили дати кількісну оцінку і ранговий розподіл симптомів спайкової хвороби очеревини та спайкової кишкової непрохідності, що дозволило встановити при динамічному спостереженні протягом 6 - 9 годин достовірне зниження симптомокомплексу при спайковій хворобі з 43,2±0,48 од. до 30,0±0,4 од. у той час як у хворих на ГСКН інтенсивність симптомів зростала майже у два рази (до 79,5±0,6 од). Значення чинника часу до 6 годин має позитивну величину J= 0,390, до 9 годин J= 1,586, а 10-24 години - набуває негативного значення до J=-0,106. Аналіз результатів застосування таблиці-матриці і розроблених методик диференціального діагнозу спайкової хвороби і ГСКН показав зростання кількості оперативних втручань у ранні терміни: від моменту надходження до 9 годин - 60,4% в основній групі проти 28,5% у групі порівняння, зниження кількості ускладнень з 29,5% до 12,2% в основній групі і зменшення летальності з 11,4% до 3,6% в основній групі; скорочення ліжко-дня з 14,8 у групі порівняння до 10,7 у пацієнтів основної групи. У період обстеження при нечіткому прояві клінічних симптомів спайкового синдрому і наявності рідини у черевній порожнині при УЗД доцільно застосовувати запропонований нами спосіб пункційного лапароцентезу, який дає можливість оцінити наявність, характер і кількість ексудату та прийняти рішення щодо подальшого лікування.