Характер мікробної контамінації та цитологічна картина ранових процесів у хворих на синдром стопи діабетика. Особливості периферичної гемодинаміки нижніх кінцівок та їх вплив на перебіг ранового процесу, вибір лікувальної тактики і об"єму операції.
Аннотация к работе
Одним із найбільш розповсюджених та небезпечних ускладнень цукрового діабету є розвиток гнійно-некротичних уражень нижніх кінцівок, які описуються в літературі як “синдром стопи діабетика”, “синдром діабетичної стопи”, “діабетична стопа” (Ляпіс М.О., Герасимчук П.О., 2001; Дедов И.И. и соавт., 2005; Бреговской В.Б., 2004; Василюк С.М., 2006; Lipsky B. et al., 2004; Watkins P.J., 2003). Розвиток синдрому стопи діабетика протягом життя діагностується у 5 % хворих на цукровий діабет і у 3 % пацієнтів даної групи є безпосередньою причиною високих ампутацій нижніх кінцівок. А саме: недостатньо вивчені окремі патогенетичні механізми формування вищеозначеної патології, які розглядаються як окремі нозологічні форми, без врахування їх взаємозвязків та взаємообтяжуючого впливу; не повністю вивчені особливості перебігу ранового процесу у хворих на синдром стопи діабетика; не має єдиних поглядів на терміни виконання оперативних втручань та їх обєму, види та оптимальні строки закриття ранових дефектів. У її виконанні автором проведено дослідження особливостей перебігу ранового процесу у хворих з синдромом стопи діабетика, оптимізовано підходи до хірургічного лікування, та проаналізовано якість життя пацієнтів з вищеозначеною патологією. вивчити особливості периферичної гемодинаміки нижніх кінцівок та їх вплив на перебіг ранового процесу, вибір лікувальної тактики і обєму операції; синдром стопа діабетик операціяДисертаційна робота базується на результатах аналізу обстеження та лікування 235 хворих на цукровий діабет (ЦД), ускладнений розвитком синдрому стопи діабетика (ССД), які знаходилися на стаціонарному лікуванні в клініці загальної хірургії Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Серед обстежених хворих було 11 (4,7 %) пацієнтів у яких ЦД був вперше виявлений при звернені їх за медичною допомогою з приводу гнійно-некротичних уражень нижніх кінцівок. Трофічні виразки у хворих з нейропатично-інфікованою формою (НІФ) ураження локалізувалися в місцях найбільшого статичного тиску на стопі, та формувалися на тлі гіперкератозу. Лише на 6 день лікування у хворих на ЦД відмічена позитивна динаміка цитологічної картини ранового вмісту, який почав переходити в запальний тип, причому у пацієнтів з ІЗЦД цей процес проходив більш активно, ніж у пацієнтів з ІНЗЦД. На 14-16 день у хворих на ІЗЦД у 82 % хворих відмічався запальний тип цитограми, а у хворих на ІНЗЦД цей показник склав 43 %.У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо покращення загальних результатів патогенетичного лікування синдрому стопи діабетика на основі вивчення особливостей перебігу ранового процесу, морфологічних змін тканин та якості життя вищеозначених хворих. У хворих на синдром стопи діабетика відмічається значне подовження фазності перебігу ранового процесу, що залежить від патогенетичної форми ураження, характеру порушення кровопостачання кінцівки та мікрофлори у вогнищі ураження. Виражені дистрофічні зміни тканин стопи лежать в основі патогенетичних механізмів формування синдрому стопи діабетика, сприяють порушенню біомеханіки стопи, виникненню та поширенню гнійно-некротичних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет. Порушення гемолімфатичної рівноваги тканин у хворих на синдром стопи діабетика в значній мірі сприяє розвитку та поширенню гнійно-некротичних уражень. Операціями вибору при синдромі стопи діабетика слід вважати первинно-хірургічні втручання на стопі, що дозволяє покращити результати лікування та скоротити терміни стаціонарного лікування.