Дослідження методів підвищення ефективності лікування та якості життя хворих на диференційований рак щитовидної залози шляхом оптимізації обсягу хірургічного втручання та використання імунотерапії для зміна рівня гормонів гіпофізарно-тиреоїдної системи.
Аннотация к работе
Збільшення кількості хворих на ДРЩЗ в післячорнобильський період призвело до появи цілого комплексу соціальних та медичних проблем, серед яких найбільш важливими є покращання результатів лікування та якості життя хворих на ДРЩЗ. Однак, значна частина хірургів вважає, що більш радикальним методом лікування хворих на ДРЩЗ є тиреоїдектомія, яка покращує прогноз захворювання та дозволяє проводити терапію радіоактивним йодом (Комисаренко И.В. и соавт., 1993; Медведев В.Е. и соавт., 1997; Bellatone Rocco et. al., 1998; Cagoni P. et al., 1998; Mazza-ferri E.L., Kloos R.T., 2001). Переважна більшість дослідників вважає за необхідне проведення всім хворим на ДРЩЗ в післяопераційному періоді супресивної гормонотерапії, оскільки підвищення рівня тиреотропного гормону після тиреоїдектомії стимулює пухлинний ріст (Чеботарева Э.Д. и соавт., 2001; Козак О.В., 2002; Braverman L.E., 2000). Таким чином, розробка шляхів оптимізації тактики хірургічного лікування та реабілітації імунної та ендокринної систем і, внаслідок цього, підвищення ефективності лікування та якості життя хворих на ДРЩЗ визначає актуальність роботи. Дисертаційна робота є фрагментом планових науково-дослідних робіт Інституту онкології АМН України “Вивчити віддалені результати та оптимізувати схеми лікування хворих на РЩЗ з урахуванням прогностичних факторів” (державна реєстрація № 0196U016375), “Покращити результати лікування раку щитовидної залози на основі реабілітації ендокринної функції тимуса та гіпофізарно-тиреоїдної системи організму” (державна реєстрація № 0199U000697).Дослідження базуються на клінічному матеріалі спостереження 402 хворих на диференційовані форми РЩЗ віком від 17 до 78 років, які перебували на обстеженні та лікуванні у відділі пухлин голови, шиї та модифікуючих методів лікування Інституту онкології АМН України. Для визначення факторів, які впливають на прогноз захворювання, проведений багатофакторний аналіз віддалених результатів хірургічного лікування 195 хворих (перша група) на високодиференційовані форми раку щитовидної залози, які перебували на лікуванні до 1999 року включно, тобто термін спостереження усіх хворих був не менше 5-ти років. Тиреоїдектомовані тварини, котрі отримували по 0,2 мл дистильованої води, склали 2 групу (контроль), тироксин - 3 групу, препарат тимічного походження - ТР1 - 4 групу, сумісно тироксин та ТР1-5 групу. Повторні хірургічні втручання - видалення залишкової частки залози після раніше виконаних нерадикальних операцій - проведені у 33 (16,9%) хворих на РЩЗ, у 6 з них реоперації виконані у звязку з рецидивом пухлинного процесу, причому у всіх шести хворих були видалені регіонарні метастази в обсязі фасціально-футлярної дисекції - у 5 та операції Крайля - у 1 хворого. Вивчення віддалених результатів хірургічного лікування ДРЩЗ залежно від наявності чи відсутності регіонарних шийних метастазів показало, що у 104 хворих, у яких регіонарні метастази не визначались (N0), пятирічна виживаність склала 95,2±2,1%, а у хворих з регіонарними метастазами (N1) цей показник становив 89,0±3,3% (p0,05).Після аварії на ЧАЕС найбільш несприятливими факторами, які впливають на прогноз хірургічного лікування хворих на диференційований рак щитовидної залози залишаються: вік після 45 років, стать (особливо чоловіча), екстратиреоїдне розповсюдження пухлини та наявність віддалених метастазів. У хворих на диференційований рак щитовидної залози між ендокринною функцією тимуса та гіпофізарно-тиреоїдною системою і корою наднирників існує взаємозвязок. Зміна рівня гормонів гіпофізарно-тиреоїдної системи і підвищення глюкокортикоїдних гормонів кори наднирників призводить до зниження гормональної активності тимуса, що проявляється в порушенні як клітинної, так і гуморальної ланок імунної системи. Після видалення щитовидної залози у тварин відбуваються зрушення ендокринного балансу організму, насамперед, за рахунок гормонів цієї залози, які супроводжуються підвищенням вмісту ТТГ та зменшенням рівня Т3 і Т4 в сироватці крові, а також зниженням рівня кортизолу та послабленням ендокринної функції тимуса. Після тиреоїдектомії у хворих на диференційований рак щитовидної залози, незважаючи на проведення гормональної терапії тироксином, відмічається виражений дисбаланс в імунній системі, як з боку периферичної ланки, так і порушенні функції центрального органа імунної системи - тимусу.