Особливості перебігу гострої ішемії кишечника в залежності від етіологічного чинника. Характеристика стану згортаючої, фібринолітичної систем басейнів брижової та верхньої і нижньої порожнистих вен, вплив комбінованого застосування препаратів гепарину.
Аннотация к работе
Особливості перебігу гострої ішемії на фоні різноманітних супутніх захворювань ускладнює діагностику, а її декомпенсація призводить нерідко до проведення операції як методу відчаю, коли спостерігається незворотність перебігу патологічного процесу [Бондаренко Н.М., 1999; Вансович В.Е., 2005; Noda Y., 2006; Кланца А.І. та співавт., 2007]. Висока летальність внаслідок гострої судинної недостатності безпосередньо повязана з виникненням синдрому поліорганної недостатності, провідною з причин якої є порушення барєрної функції кишечника, транслокація та контамінація токсинів та бактерій, що на фоні значної супутньої патології та дисбалансу призводить до виникнення та генералізації септичних незворотніх ускладнень [Марстон А., 1989; Ogihara S., 2005]. Перебіг гострої судинної недостатності кишечника можна розділити на три стадії: ішемію, інфаркт та перитоніт, а з урахуванням клінічного перебігу, відповідно: з компенсацією мезентеріального кровообігу, з субкомпенсацією та декомпенсацією. Проведений аналіз літературних джерел виявив, що хірургічне лікування гострих ішемічних уражень кишечника у пацієнтів похилого та старечого віку, супроводжується чималою низкою післяопераційних ускладнень та високою летальністю, а це безумовно стає підставою для пошуку і розробки нових методів та підходів до здолання даної патології з використанням сучасних новітніх технологій. Дослідити негативні тенденції перебігу, діагностики та лікування гострих судинних захворювань кишечника у пацієнтів похилого та старечого віку.У піддослідних тварин другої та третьої груп з 90 хвилинною гострою оклюзійною ішемією кишечника вивчали реперфузійні зміни через 60, 120, 180 хвилині, але у тварин другої групи застосовували внутрішньовенну корегуючу терапію через v. jugularis externa, тоді як у тварин третьої групи застосовували регіонарну корекцію через a. mesenterica cranialis. У піддослідних тварин четвертої групи досліджували особливості перебігу гострої неоклюзійної судинної недостатності кишечника в умовах змодельованої 6 годинної гіпотонії, яку викликали шляхом внутрішньоплеврального введення розчину бензогексонію з розрахунку (0,00025 г/годину) та досліджували доцільність та ефективність системної v. jugularis корекції, тоді як у тварин пятої групи застосовували регіонарну корекцію через a. mesenterica cranialis. Крім того, у піддослідних тварин третьої групи, на відміну від другої групи, проведення реґіонарної ангіоінтестинокорекції супроводжувалось послабленням агресивності реперфузійного фактору, що призвело до стабілізації ферментного балансу і проявлялось зниженням динаміки ферментопатії, що особливо було помітним при співставленні трьохгодинної реперфузії, при якій у піддослідних тварин другої групи концентрація склала для ЛФ 179±8,03 нмоль/(с•л), ф-ЛФ - 184±7,34 нмоль/(с•л) та АСАТ - 158±4,36 нмоль/(с•л), тоді як у піддослідних тварин третьої групи спостерігали вірогідну позитивну динаміку: ЛФ - 160±3,89 нмоль/(с•л) (р<0,05), ф-ЛФ - 149±2,41 нмоль/(с•л) (р<0,01) та АСАТ - 123±3,47 нмоль/(с•л) (р<0,01). Слід зазначити, що серед пацієнтів віком від 30 до 50 років поєднання патології з боку серцево-судинної та дихальної систем спостерігали лише у кожного 7 хворого, хоча у 11 (21,2 %) пацієнтів перебіг гострої судинної недостатності кишечника виник на фоні IV - V ступеня операційного ризику за шкалою ASA, тоді як хворим похилого та особливо старечого віку, була притаманна важка серцево-судинна патологія з ендокринними та метаболічними порушеннями, на фоні яких виник ускладнений чи провокуючий патологічний процес. Слід відмітити, що не дивлячись на суттєве зменшення при оклюзійному протіканні гострих судинних захворюваннях кишечника (ГСЗК) ушкоджень портомезентеріального басейну селективного чи комбінованого характеру, що спостерігали у 20 (41,7 %) пацієнтів першої групи та 17 (30,3 %) хворих похилого та 11 (18 %) пацієнтів старечого віку, було встановлено вікову особливість перебігу патологічного процесу, коли на відміну від хворих першої групи, яким був характерний проксимальний тип портомезентеріальної обструкції у пацієнтів похилого та старечого віку в основному спостерігали прогресуючий дистальний тип ураження венозного басейну кишечника.В дисертаційній роботі представлені результати вирішення наукової задачі, яка полягала в покращенні діагностики та результатів хірургічного лікування гострих судинних захворювань кишечника у пацієнтів похилого та старечого віку, що ґрунтується на експериментальних дослідженнях, створенні адекватного діагностичного алгоритму та вдосконаленні тактики хірургічного лікування за допомогою ангіомезентерігокорекції. Перебіг гострих судинних захворювань кишечника у хворих похилого віку неоклюзійного характеру спостерігали лише у 10 (15,2 %) з 66, тоді як у старечому віці - у 23 (27,7 %) з 84 випадків, що у 2 та у 3 рази частіше, ніж у пацієнтів віком від 30 до 50 років. Крім того, було виявлено, що для пацієнтів похилого та старечого віку характерним є дистальний і обширний тип портомезентеріальної об