Дослідження діагностики при раку нижнього ампуляру та прямої кишки з використанням трансректальної ендосонографії та ендоваскулярної комп’ютерно-томографічної ангіографії в залежності від уточнення поширення пухлинного процесу в організмі людини.
Аннотация к работе
Підвищення вимог до поліпшення якості життя (ЯЖ) хворих на рак НА відділу ПК за останній час привело до розширення показань до виконання сфінктерозберігаючих операцій (СЗО) [Балтайтіс Ю.В., 1984; Одарюк Т.С., 1998; Бондарь Г.В., 2000]. В звязку з цим прагнення до забезпечення максимального радикалізму при хірургічному лікуванні хворих на рак НА відділу ПК не завжди обгрунтовано приводить до завищених обємів оперативних втручань з ушкодженням чи руйнуванням сфінктерного апарату, що суттєво погіршує як безпосередні, так і функціональні результати і ЯЖ прооперованих хворих [Воробйов Г.І., 1997; Яіцький Н.О., 1998; Emslie J., 1998; Бондарь Г.В. Застосування трансректальної ендосонографії (ТЕ) та ендоваскулярної компютерно-томографічної ангіографії (ЕКТА) з контрастним підсиленням дає можливість визначити глибину поширення пухлинного процесу, ступінь ураження сфінктера, що є визначальним в виборі методу та обєму хірургічного лікування хворих на рак ПК цієї локалізації [Конєв В.Г., 2001]. Важливе значення для забезпечення оптимального підходу до вибору хірургічної тактики при лікуванні хворих на рак НА відділу ПК має і вивчення довжини внутрішнього сфінктера ПК, яка суттєво відрізняється у різних хворих та впливає на ступінь залучення останнього в пухлинний процес. З урахуванням викладеного, удосконалення діагностичної, лікувальної і реабілітаційної тактики, їх оптимізація в залежності від поширення пухлинного процесу є вкрай актуальним і важливим резервом істотного поліпшення безпосередніх, віддалених та функціональних результатів хірургічного лікування хворих на рак НА відділу ПК та якості їх життя.В проктологічному відділенні Головного військового клінічного госпіталю МО України в період з 1993 по 2004 роки знаходилось на лікуванні 82 хворих на рак НА відділу ПК у віці від 28 до 85 років. Контрольну групу (І) склали 44 хворих, з яких 4 жінок та 40 чоловіків з високо-, та помірнодиференційованою аденокарциномою верхньої частини НА відділу ПК (вище 5 см), середній вік яких склав 63,66±1,63 року та яким була виконана ЧАР ПК із низведенням ободової кишки на промежину з надлишком без демукозації анального каналу та резекції сфінктера. В даній групі відновні заходи, направлені на покращення функціональних результатів лікування в передопераційному періоді не проводили, а в післяопераційному періоді хворі займалися лікувальною фізкультурою в обсязі загальнозміцнюючих вправ для мязів промежини. Основну групу (ІІ) склали 38 хворих, з яких 2 жінок та 36 чоловіків з високо-та помірнодиференційованою аденокарциномою нижньої частини НА відділу ПК (нижче 5 см), середній вік яких склав 61,39±1,96 року, у якій була застосована удосконалена діагностична, лікувальна і реабілітаційна тактика, розроблена в проктологічному відділенні Головного військового клінічного госпіталю, яка передбачала на діагностичному етапі використання ЕКТА з контрастним підсиленням, ТЕ, удосконалення сучасних хірургічних методик, комплексу реабілітаційних заходів. В післяопераційному періоді всім пацієнтам була застосована удосконалена реабілітаційна тактика, що включала розроблений нами комплекс лікувальної фізкультури, спрямований на відновлення замикальної функції сфінктера ПК, постановку очисних клізм і проведення балонного розширення низведеної кишки за допомогою запропонованого нами пристрою для відновлення анального рефлексу, покращення функції тримання, утворення “ампули” у дистальній частині низведеної кишки шляхом її фізичного розширення і механічного очищення.В дисертаційній роботі на основі уточненої діагностики обгрунтована необхідність оптимального підходу у виборі хірургічної тактики при лікуванні хворих на рак НА відділу ПК, розроблені принципи реабілітації таких хворих, що дозволяє поліпшити безпосередні, віддалені, функціональні результати лікування хворих та якість їх життя. ТЕ та ЕКТА дозволяють визначити ступінь поширеності пухлинного процесу, своєчасно виявити його розповсюдження на сфінктерний апарат ПК, встановити відстань до нього від нижнього краю пухлини, що дає можливість оптимально обрати хірургічну тактику та закінчення оперативного втручання при лікуванні хворих на рак НА відділу ПК. Використання удосконалених методик демукозації анального каналу, резекції сфінктера, сфінктеро-та сфінктеролеваторопластики при виконанні СЗО дозволяють поліпшити функціональні результати хірургічного лікування хворих на рак НА відділу ПК після виконання ЧАР ПК та ЯЖ оперованих хворих.