Оцінка стоматологічного статусу осіб із хворобами пародонта ІІ та ІІІ ступеня тяжкості. Розробка методу хірургічного лікування генералізованого пародонтиту з використанням остеопластичних матеріалів у поєднанні з аутогенним тромбоцитарним концентратом.
Аннотация к работе
У комплексному лікуванні і профілактиці захворювань генералізованого пародонтиту ІІ-го і ІІІ-го ступеня тяжкості істотна роль належить хірургічним методам лікування, що призводять до зменшення глибини пародонтальних карманів, ліквідації запалення в тканинах пародонта, припинення деструктивних процесів в альвеолярному відростку, і, як наслідок, - до тривалої стабілізації патологичного процесу в тканинах пародонта. Враховуючи складність патогенезу і лікування генералізованого пародонтиту ІІ-го і ІІІ-го ступеня тяжкості, виникає необхідність розробки та оптимізації хірургічних методів лікування з використанням остеопластичних матеріалів у комбінації з аутогенним тромбоцитарним концентратом, що містить високу концентрацію чинників зростання. Підвищення ефективності хірургічних методів лікування генералізованого пародонтиту ІІ-го і ІІІ-го ступеня тяжкості шляхом застосування остеопластичних матеріалів, доповнених аутогенним тромбоцитарним концентратом, біологічно активними мембранами, що містять високі концентрації тромбоцитів і чинників зростання. Предмет дослідження - застосування остеопластичних матеріалів, доповнених аутогенним тромбоцитарним концентратом і біологічно активними мембранами, що містять високі концентрації тромбоцитів і чинників зростання для регенерації кісткової тканини і тканин пародонта при лікуванні генералізованого пародонтиту ІІ-го і ІІІ-го ступеня тяжкості. Вперше для підвищення ефективності хірургічного лікування генералізованого пародонтиту ІІ-го і ІІІ-го ступеня тяжкості були проведені клаптеві операції із застосуванням остеопластичних матеріалів, доповнених аутогенним тромбоцитарним концентратом і біологічно активними мембранами, що містять високі концентрації тромбоцитів і чинників зростання.Нами було виконано статистичний аналіз 1260 карт-додатків по розповсюдженості захворювань пародонта, зокрема, гінгівіта, пародонтиту, пародонтозу, а також захворювань по ступеням тяжкості. Вивчали вплив тромбоцитарного концентрату, остеопластичного препарату "Остеопласт®-К", препарату кальцію третього покоління "Кальцемін" і їх комбінації на процеси репаративної регенерації альвеолярного відростка нижньої щелепи та його формоутворення. Щури третьої - сьомої груп через тридцять діб від початку застосування преднізолону піддавалися наступному оперативному втручанню: під ефірним наркозом з метою моделювання кісткового кармана проводили резекцію ділянки альвеолярного відростка в області різцевого зуба. Через тиждень після нанесення дефекту тваринам четвертої - сьомої груп проводили пластику дефекту: у четвертій групі - тромбоцитарним концентратом, приготованим за стандартною методикою, у пятій групі - препаратом "Остеопласт®-К", у шостій - їх комбінацією, і у сьомій групі - комбінацією тромбоцитарного концентрату та препарату "Остеопласт®-К" у поєднанні з "Кальцеміном" у терапевтичному дозуванні. У другій групі класична методика була доповнена остеопластичним препаратом "Остеопласт®-К", і у третій групі проводили модифіковані клаптеві операції (деклараційний патент Україні №13614 від 20.09.2005 р.) із застосуванням остеопластичного препарату "Остеопласт®-К" у комбінації з аутогенним тромбоцитарним концентратом.Результати апробації запропонованої методики проведення клаптевих операцій з використанням аутогенного тромбоцитарного концентрату у поєднанні з остеопластичним препаратом "Остеопласт®-К" у клініці показали, що післяопераційні терміни загоєння рани зменшилися на одну - дві доби, виявляється активізація процесів регенерації кісткової тканини альвеолярного відростка і сполучено-тканинного прикріплення, найбільш стійка ремісія зареєстрована у пацієнтів третьої групі. Набряк мяких тканин наростав помірно протягом перших двох діб і зникав повністю на девяту добу (перша група), на сьому - восьму добу (друга група) і на шосту - сьому добу (третя група). Пародонтальний індекс (ПІ) на восьму добу змінився з (4,6±0,3) до (4,0±0,35) бал., індекс ПМА зменшився з (43,2±1,2) до (39,2±1,3)%, що свідчить про незначне покращення порівнянно з першою групою (p<0,05). Пародонтальний індекс (ПІ) на шосту добу змінився з (4,2±0,55) до (3,5±0,35) бал., індекс ПМА зменшився з (42,1±1,2) до (37,4±1,5)%, що свідчить про позитивну динаміку запально-деструктивного процесу тканин пародонта порівняно з першою та другою групами (p<0,05). У хворих другої групи гігієнічний індекс більш виражений, ніж в першій групі: до лікування - (2,57±0,04) бал., шість місяців після операції - (2,01±0,06) бал., що свідчить про покращення на 21,8% гігієнічного стану тканин пародонта (p<0,05).У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування і практичне рішення актуальної наукової задачі - оптимізації хірургічних методів лікування генералізованого пародонтиту ІІ-го і ІІІ-го ступеня тяжкості шляхом застосування остеопластичних матеріалів доповнених аутогенним тромбоцитарним концентратом, біологічно активними мембранами, що містять високі концентрац