Вплив ендоскопічних методів лікування нефроуретеролітіазу на функціональний стан нирок і верхніх сечових шляхів. Розробка методики захисту уражень нирки і сечоводу при ендоскопічних оперативних втручаннях при нефроуретеролітіазі і відновлення їх функцій.
Аннотация к работе
Практика показала, що втілення в медичну практику нових методів неоперативного лікування каменів нирок та сечоводів за допомогою літотрипсії і реабілітації дало змогу значно покращити ефективність лікування хворих нефроуретеролітіазом і скоротити кількість хірургічних втручань. Не дивлячись на велику кількість зарубіжної літератури, присвяченої цій проблемі, ще й досі немає єдиної думки щодо найбільш ефективної і безпечної методики проведення контактної літотрипсії каменів сечоводів і черезшкірної нефролітотрипсії у хворих коралоподібними каменями; немає єдиної думки щодо раціонального використання ультразвукового, пневматичного, електрогідравлічного, лазерного та лапароскопічного методів видалення каменів нирок та сечоводів; в достатній мірі не висвітлені переваги і недоліки кожного з них; висловлюються різні, нерідко суперечливі, думки відносно питань знеболювання, а також техніки виконання контактної літотрипсії. Недостатньо приділено уваги вивченню впливу лапароскопічної та ендоскопічної нефроуретеролітотрипсії на функцію нирки і верхніх сечових шляхів, виникнення і розвиток різних ускладнень та їх профілактиці; слабо розроблені методики захисту уражень нирки і сечоводу при нефроуретеролітіазі і застосуванні препаратів, а також санаторно-курортного лікування для якнайшвидшого відновлення їх функції; детально не розроблені покази до застосування ендоскопічних та лапароскопічних методів лікування нефроуретеролітіазу. Заслуговує уваги оптимізація ендоскопічних методів лікування в залежності від тривалості хвороби, розміру і локалізації каменів, від функціональної здатності нирок і фази запального процесу, від фізико-хімічних властивостей конкрементів нирок і сечоводів. Мета дослідження: Покращити результати лікування хворих сечокамяною хворобою шляхом проведення порівняльного аналізу існуючих ендоскопічних та лапароскопічних методів видалення каменів нирок та сечоводів, розробки методів реабілітації і їх місця в комплексному лікуванні уретеролітіазу, виявити вплив різних енергій літотрипторів на стінку сечоводу в експерименті; визначити вартість та економічну ефективність різних методів лікування уролітіазу. нефроуретеролітіаз ендоскопічний нирка сечовийВ основу роботи покладені результати комплексного клінічного обстеження 770 хворих на нефроуретеролітіаз, які знаходились на лікуванні методами ЧШНЛ, УЗЛ, ПЛ, ЕГЛ, ЛЛ, ЧШНУЛ, ЛУЛТ, УЛЕ в урологічному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні та урологічної клініки Вроцлавської Медичної Академії (Польща) у 1993-2003 рр., а також 147 хворих коралоподібним нефролітіазом і 170 хворих уретеролітіазом (контрольна група), у яких методом лікування було відкрите оперативне втручання. За локалізацією конкременти спостерігались у верхній третині сечоводу у 199 (25,85%) хворих, в середній третині - у 109 (14,16%) хворих і в нижній третині - у 367 (47,66%). Гостра ниркова недостатність відмічалась у 4 (0,52%) хворих, друга, третя і четверта стадії ХНН були виявлені у 28 (3,64%) хворих. За даними радіоізотопної ренографії у 45,2% хворих спостерігалась ХНН І та ІІ ступеня, у 16,1% хворих була ХНН ІІІ та IV ступеня. У 199 хворих камінь знаходився у верхній третині сечоводу, причому у 28 хворих він поєднувався з коралоподібним каменем нирки; у 109 - в середній третині, у 6 із них було поєднання з коралоподібним каменем нирки; у 367 хворих - в нижній третині сечоводу, в 1 випадку із цих хворих він поєднувався з коралоподібним каменем нирки.Позитивний результат при першій спробі дроблення каменів сечоводу в серії УЗЛ отримали у 339 (95,2%) хворих із 356, негативний - у 17 (4,8%) хворих; в серії ПЛ із 65 каменів роздроблено 61 (93,8%), не роздробилося 4 (6,2%) камені; в серії ЕГЛ із 62 каменів роздробилося 58 (93,5%), не роздробилося 4 (6,5%) камені; в серії александрітової ЛЛ із 15 каменів роздроблено 13 (86,7%), не роздробилося 2 (13,3%) камені. Всього із 498 каменів (у 496 хворих) роздроблено 471 (94,6%) камінь, не роздробилося 27 (5,4%) каменів. У 1 хворого після ЕГЛ забирали уламки каменя екстрактором Пашковського, екстрактор застряг у сечоводі разом з каменем; хворого оперовано відкритим способом, забрано екстрактор і камінь. Із цих хворих у 26 з каменями верхньої третини сечоводу ретроградно камені були переміщені в миску нирки і антеградне їх видалення за допомогою ЧШНЛ було досить успішним; у 13 випадках камінь з сечоводу під час проведення ЧШНЛ за допомогою петлі Дорміа антеградно був переміщений в нирку і там проведено його дроблення; у 11 хворих камінь верхньої третини сечоводу був переміщений в миску нирки за допомогою щипців, проведена уретеролітолапаксія і дроблення каменя в нирці. Такої чіткої закономірності, щодо розмірів каменя і тривалості госпіталізації в залежності від тривалості перебування каменя в сечоводі не спостерігалось, хоча слід відзначити, що при тривалому знаходженні каменя в сечоводі, особливо, протягом 3-6 місяців і більше, розміри каменів були статистично достовірно більшими (p<0,001), порівняно з величиною каменів при тривалості пе