Оптимізація діагностики та терапевтичної корекції хворих на гіпертоничну хворобу, ожиріння з аутоімунним тиреоїдитом - Диссертация

3.2 Особливості метаболічних змін у хворих ГХ у поєднанні з ожирінням та АІТ в залежності від тиреоїдної дисфункції 3.3 Оцінка особливостей гормональних та метаболічних змін у хворих ГХ в поєднанні з ожирінням та АІТ з різною тиреоїдною дисфункцією в залежності від статі 3.4 Зміни показників інструментального обстеження хворих із ГХ, ожирінням та АІТ залежно від тиреоїдного статусу4.1 Групи хворих з ГХ, ожирінням та АІТ із СГ залежно від способу лікуванняАналіз офіційних статистичних даних МОЗ України стосовно поширеності та захворюваності дорослого й дитячого населення на патологію ЩЗ за останні 10 років - із 2000 по 2009 рік вказує на значну поширеність ендокринних захворювань. Згідно з рекомендаціями Американської тиреоїдологічної асоціації 2012 р. за скринінгом патології ЩЗ рекомендується проводити скринінг ТТГ, усім пацієнтам після 35 років кожні 5 років. Так, у жінок старше 40 років СГ виявляється в 4,3%, у віці 50-60 років - у 5,9%, а у 60-97 років - у 14,6%. Дослідження перебігу СГ у 154 хворих протягом 10 років показало стабільний перебіг захворювання у 57% пацієнтів, у 34% - перехід до маніфестної стадії, у 9% хворих функція ЩЗ нормалізувалась. Дані досліджень показують, що СГ часто має безсимптомний перебіг, однак у 30% хворих при ретельному огляді та опитуванні виявляються наступні ознаки: сухість шкіри (у 28% випадків), підвищена втомлюваність (у 18% випадків), мязові судоми (у 17% випадків), непереносимість холоду (у 15% випадків), набряки повік (у 12% випадків), закрепи (у 8% випадків), осиплість голосу (у 7% випадків), нейромязові порушення, депресія, зниження рефлексів, коливання артеріального тиску (АТ).Малої НАМН України» було обстежено 143 хворих із ГХ ІІ стадії, ожирінням та АІТ з різним ступенем тиреоїдної дисфункції. Діагностику ГХ і оцінку сумарного ризику ускладнень у хворих на АГ проводили за критеріями Рекомендацій Європейського товариства з артеріальної гіпертензії (European Society of Hypertension) та Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology) - ESH / ESC, 2013; Української асоціації кардіологів із профілактики та лікування АГ (2011) з урахуванням класифікацій ступеня АГ (класифікація АГ за рівнем АТ), стадії АГ (класифікація АГ за ураженням органів-мішеней) та ризику АГ (стратифікація ризику для оцінки прогнозу АГ); з урахуванням оновлених рекомендацій Обєднаного національного комітету США з попередження, виявлення, оцінці та лікування підвищеного АТ (Joint National Committee on Prevention, Evaluation, and Treatment of Hypertension - JNC 8, 2013 р.). Всі хворі з есенціальною АГ, які були відібрані для дослідження, отримували базову терапію згідно з рекомендаціями щодо лікування ГХ. Хворі з ПМГ, які були відібрані до обстеження отримували ЗГТ l-тироксином у дозі 25-50 мкг, яка була призначена ендокринологом до початку дослідження. ІМТ у межах 18,5-24,9 кг/м? оцінювали як нормальний, 25-29,9 кг/м? - як надлишкову масу тіла, 30,0-34,9 кг/м? - як ожиріння I ступеня, 35,0-39,9 кг/м? - ожиріння II ступеня, більше 40,0 кг/м? - ожиріння III ступеня.Зміст розділу присвячений особливостям клінічних, метаболічних та серцево-судинних порушень в залежності від тиреоїдного статусу у хворих ГХ у поєднанні з ожирінням та АІТ.Відповідно до діагностичних критеріїв підвищення АТ хворі з ГХ відповідали ГХ 1-2 ступеня, а саме: було 20 пацієнтів з ГХ II стадії 1-го ступеня (8 чоловіків та 12 жінок) та 123 пацієнта з ГХ II стадії 2-го ступеня (27 чоловіків та 96 жінок) (рис. Відповідно до встановленої мети дослідження всі пацієнти пройшли комплексне обстеження, за результатами якого було виділено 3 групи залежно від характерних для АІТ змін ТТГ і Т4віл та наявності тиреоїдної дисфункції: 1-а група - 39 пацієнтів з МПГ: 9 чоловіків (23,08%) та 30 жінок (76,92%); середній вік - 57,24±3,04 років; При порівнянні скарг пацієнтів 1-ї та 3-ї груп встановлено, що скарги на біль у серці, швидку втому, сухість шкіри, набряки повік та обличчя достовірно частіше зустрічались у пацієнтів 1-ї групи з ознаками МПГ, ніж при еутиреозі - в 3-й групі. При аналізі показників вуглеводного обміну у хворих із ГХ, ожирінням та АІТ встановлено, що найчастішим порушенням був розвиток ІР, яка визначалась майже у всіх пацієнтів 1-ї групи (86,34% хворих), та переважної більшості пацієнтів 2-ї та 3-ї груп (відповідно 64,32% та 62,16%). Таким чином, враховуючи дані порівняння змін показників вуглеводного обміну у хворих із ГХ, ожирінням та АІТ між групами 1 і 2 з наявними або субклінічними ознаками гіпотиреозу та з групою 3, в якій не було ознак тиреоїдної дисфункції, слід вважати, що при посиленні ознак гіпофункції ЩЗ вуглеводний обмін у таких пацієнтів має тенденцію до погіршення, що проявляється гіперглікемією, гіперінсулінемією та посиленням ІР.При порівнянні результатів лікування у пацієнтів із ГХ, ожирінням та СГ 1-ї та 2-ї підгруп, незважаючи на те, що всі пацієнти отримували рекомендовані гіпотензивні та ліпідознижуючі препарати в індивідуально підібраних дозах, різниця між показниками тиреоїдног

Зміст

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень та термінів

Вступ

Розділ I. Огляд літератури

Розділ II. Матеріали та методи дослідження

Розділ III. Клініко-функціональні особливості перебігу гіпертонічної хвороби в поєднанні з ожирінням та аутоімунним тіреоідитом залежно від функції щитовидної залози