Оптимізація діагностики та лікування пацієнтів з дисфункцією сфінктера Одді на фоні патології жовчовивідної системи та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби - Автореферат
Аналіз результатів обстеження пацієнтів із біліарним типом болю на фоні хронічного безкам’яного холециститу, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та холецистектомії. Дисфункції сфінктера Одді в залежності від інфікованості слизової оболонки шлунка.
Аннотация к работе
Функціональні захворювання жовчовивідних шляхів, серед яких дисфункція мяза-замикача ампули (сфінктера Одді), належать до найбільш розповсюджених хвороб шлунково-кишкового тракту. Порушення функції сфінктера Одді часто супроводжують органічні захворювання гастродуоденальної зони, обумовлюють нетипову клінічну картину, обтяжують перебіг, є причиною рецидиву та ускладнень основного захворювання. Так, манометрично підтверджена ДСО спостерігається в 9-14% випадків у хворих із постхолецистектомічним синдромом (Sherman S., 2001), у 51-70% пацієнтів із біліарно-панкреатичним типом болю, є причиною ідіопатичного рецидивуючого панкреатиту в 39-90% випадках (Ruffolo T., 1994) Високий ризик ускладнень, який супроводжує інвазивні діагностичні втручання, обумовлює пошук високочутливих та специфічних неінвазивних методів діагностики патології сфінктера Одді. Ряд авторів розглядають дуоденальну дискінезію з дуоденальною гіпертензією, як причину дисфункції сфінктера Одді. Виявити розповсюдженість та варіанти дисфункції сфінктера Одді в пацієнтів із хронічним безкамяним холециститом, ГЕРХ та після холецистектомії.Проведено загально-клінічне та лабораторно-інструментальне обстеження 133 пацієнтів із біліарним типом болю, серед яких 40 хворих із хронічним безкамяним холециститом, 40 хворих їз ГЕРХ та 53 - після холецистектомії, проведеної в різні строки: від 1 до 5 років - 27 (50,9 %), від 5 до 10 років-10 (18,8 %), понад 10 років - 16 (30,1 %) хворих. Тривалість часу закритого сфінктера Одді в пацієнтів із гіпертонічним типом дисфункції склала (8,4 ± 0,4) хв, із гіпотонічним типом ДСО (1,8 ± 0,1) хв, у контрольній групі (4,1 ± 0,2) хв. Пацієнти Іб групи (29 хворих - контрольна група) отримували базисну терапію, яка включала дієту №5 та дротаверин (дротаверина гідрохлорид, Артеріум). у добовій дозі 80 мг, двічі на день, протягом 1,5 місяця. Інтенсивність больового синдрому в пацієнтів із гіпертонічним типом була достовірно вища, порівняно з пацієнтами з гіпотонічним типом ДСО, та склала відповідно (2,8 0,14) бали проти (1,5 0,08) балів, р<0,05. Симптоми шлункової диспепсії з однаковою частотою спостерігалися в пацієнтів із гіпер-та гіпотонічним типом ДСО Водночас, закрепи достовірно частіше виявлені в пацієнтів із гіпертонічним типом ДСО: у 30,7 %, проти 12,5 % (р<0,05), а послаблення випорожнення - достовірно частіше в пацієнтів із гіпотонусом сфінктера Одді: 43,7 %, проти 16,9 % (р<0,05).У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що полягає в підвищенні якості діагностики та ефективності лікування пацієнтів із дисфункцією сфінктера Одді на фоні хронічного безкамяного холециститу, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та після холецистектомії, шляхом виділення клініко-лабораторних, інструментальних особливостей перебігу дисфункції, оцінки впливу потенційних етіологічних факторів на функцію біліарно-панкратичного зєднання та вдосконалення лікування з застосуванням диференційованої терапії в залежності від функціонального стану сфінктера Одді. Найбільш виражені клінічні прояви порушення функції сфінктера Одді спостерігалися в пацієнтів після холецистектомії. Моторні порушення гастродуоденальної зони супроводжують гіпертонічний тип дисфункції сфінктера Одді в 76,6 % випадках, обтяжують клінічний перебіг дисфункції та посилюють прояви біліарної гіпертензії. Наявність Н.pylori поглиблює прояви дисфункції сфінктера Одді за рахунок запальних змін слизової оболонки та порушення моторики гастродуоденальної зони. У пацієнтів із гіпертонічним типом дисфункції сфінктера Одді високу ефективність має запропонована схема лікування (харчування, збагачене магнієм, магне В 6, дуспаталін), при використанні якої покращується клінічний перебіг хвороби, достовірно зменшуються прояви біліарної гіпертензії, відбувається нормалізація тонуса сфінктера Одді, забезпечується більш тривала ремісія.