Оптимізація діагностики та лікування хворих хронічною серцевою недостатністю із супутньою хронічною хворобою нирок на підставі вивчення особливостей порушень обміну ксантинів - Диссертация

.2 Методи дослідження: 2.2.1 Лабораторні методи дослідження3.1 Порушення обміну ксантинів у хворих ХСН 3.1.2 Фактори, що впливають на розвиток порушень обміну ксантинів у хворих ХСН з та без супутньої ХХН 3.2 Вплив супутньої хронічної хвороби нирок на обмін ксантинів у хворих з хронічною серцевою недостатністюПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇПоказник поширеності ХСН серед дорослого населення за даними національних реєстрів та епідеміологічних досліджень різних європейських країн коливається від 1,5 до 5,5 % та зростає пропорційно до віку, а в осіб, віком понад 70 - сягає 10-15 %. Впродовж останніх 20-25 років поширеність ХСН постійно зростає як внаслідок збільшення частки людей похилого і старечого віку у загальній популяції, так і за рахунок зростання середньої тривалості життя хворих з ХСН [1]. З пацієнтів, що потрапили у стаціонар з приводу симптомів серцевої недостатності (СН), до 40 % помирають або повторно госпіталізуються впродовж наступного року [2].. За даними епідеміологічних досліджень біля половини хворих ХСН мають систолічну дисфункцію, іншу половину становлять пацієнти із збереженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка. Серед останніх, порівняно з пацієнтами з систолічною дисфункцією, переважають жінки, хворі з АГ, ожирінням та фібриляцією передсердь (ФП) [79].Взаємозвязок гіперурикемії з серцево - судинними, нирковими захворюваннями, артеріальною гіпертензією, метаболічним синдромом відзначався ще з ХІХ століття після першого опису високої поширеності артеріальної гіпертензії у хворих з подагрою в 1870-х роках [31]. Перші популяційні дослідження, які продемонстрували ймовірне значення гіперурикемії, як чинника ризику розвитку серцево - судинної патології, були проведені в середині 70-х років. Oliver [35] оцінили поширеність окремих факторів ризику у 240 хворих, які проживали у 9 великих містах (Окленд, Мельбурн, Лос-Анджелес, Кейптаун, Гейдельберг, Едінбург, Бомбей, Сінгапур) та перенесли інфаркт міокарду у віці до 40 років (середній вік 35,4 роки). Отримані результати сприяли тому, що підвищення концентрації сечової кислоти у сироватці крові почали розглядати, як предиктор розвитку серцево - судинних захворювань, хоча до кінця 90-х років дане питання було суперечливим завдяки результатам Фрамінгемського дослідження (Framingham Heart Study). Аналіз даних цієї роботи (вихідна когорта 6763 учасника, середній вік 47 років) показав, що у жінок концентрація сечової кислоти в крові не була повязана з ризиком розвитку ІХС, смерті від серцево - судинних захворювань та будь-якої іншої причини, на відміну від чоловіків [30].У нормі з сечею виводиться від 250 до 750 мг / день, що складає близько 70% добової продукції сечової кислоти [86]. Безпосередній попередник сечової кислоти - ксантин, який перетворюється в сечову кислоту під дією ферменту ксантиноксидоредуктази. Ксантиноксидаза використовує молекулярний кисень як акцептор електронів і генерує супероксид-аніон та інші активні форми кисню в якості побічних продуктів у процесі утворення сечової кислоти, тоді як ксантиндегидрогеназа генерує відновлені форми нікотинамід-аденін-динуклеотиду (рис. Здається парадоксальною індукована сечовою кислотою продукція активних форм кисню, оскільки сечова кислота зазвичай розглядається як один з важливих антиоксидантів, які захищають серцево - судинну систему від оксидативного стресу [54; 127]. Вважається, що утворення одночасно з сечовою кислотою реактивних форм кисню за рахунок підвищення активності ксантиноксидази призводить до посилення оксидативного стресу, а також ендотеліальної дисфункції та активації системного запалення [41; 55].Аналіз літературних джерел дозволяє зробити висновок про необхідність своєчасного виявлення та адекватного лікування безсимптомної гіперурикемії у хворих ХСН і ХХН з метою запобігання прогресування серцевої недостатності, поліпшення якості життя хворих, зниження рівня смертності. На сьогодні відомі 2 групи препаратів, що знижують рівень сечової кислоти і усувають гіперурикемію: інгібітори ксантиноксидази (алопуринол, оксипуринол), препарати з урикозуричним ефектом (лосартан, фенофібрат, аторвастатин, блокатори кальцієвих каналів), а також непуриновий селективний аналог інгібіторів ксантиноксидази - фебуксостат [24]. За даними дослідження LIFE study, зниження кардіоваскулярного ризику у хворих, які отримували лосартан, на 29% було обумовлене зниженням рівня сечової кислоти [56]. Терапія інгібіторами ксантиноксидази може бути найбільш ефективна в зниженні внутрішньоклітинної сечової кислоти, оскільки вони блокують внутрішньоклітинну продукцію в тій же мірі, що і знижують позаклітинні рівні сечової кислоти. До теперішнього часу найбільшим серед них було дослідження OPT-CHF (405 осіб отримували оксипуринол у великій дозі (600 мг) протягом 24 тижнів), в якому в цілому були отримані нейтральні результати [50].У ряді інших досліджень є відомості про поліпшення якості життя, симптомів, систолічної функції і лабораторних показників, що відображають тяжкість пацієнтів ХСН і навіть смертності на тлі коре

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Хронічна серцева недостатність. Сучасний погляд на проблему

1.2 Гіперурикемія як маркер смертності хворих з ХСН

1.3 Особливості розладів обміну ксантинів при ХСН

1.4 ХХН, як стан високого кардіоваскулярногоо ризику

1.5 Гіперурикемія при хронічній хворобі нирок

1.6 Можливий вплив хронічної хвороби нирок на метаболізм ксантинів у хворих хронічною серцевою недостатністю

1.7 Методи корекції порушень обміну ксантинів

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ