Використання показників рівня прокальцитоніну крові для моніторування важкості перебігу та діагностики інфекційних ускладнень у хворих з гострим панкреатитом. Ефективність антибіотикопрофілактики в попередженні розвитку гнійно-септичних ускладнень.
Аннотация к работе
Захворюваність на гострий панкреатит (ГП) має тенденцію до зростання в усіх країнах, де проводились відповідні цілеспрямовані дослідження (Giggs J.та співавт., 1988; Lankisch P., 1999; Криворучко И.А., 2003). В першу фазу запалення та (або) некроз підшлункової залози (ПЗ) з вираженим синдромом системної запальної відповіді (ССЗВ) може привести до розвитку синдрому множинної органної дисфункції (МОД), патогенез якого принципово не відрізняється від інших важких захворювань чи пошкоджень (Wilson P.G. та співавт., 1998; Шлапак І.П.та співавт., 2000). Якщо під час цього періоду процес контролюється компенсаторними механізмами організму чи раціональним терапевтичним втручанням, то патологічний процес переходить в другу фазу і з другого тижня можливе інфікування панкреатичного некрозу (ПН), парапанкреатичної жирової клітковини з трансформуванням у сепсис та МОД. Для досягнення вказаної мети були поставлені такі задачі: Визначити ефективність та клінічну значимість концентрацій прокальцитоніну (ПКТ) крові, вимірюваних PCT®-Q тестом, для моніторування важкості перебігу та діагностики інфекційних ускладнень у хворих з важким гострим панкреатитом. Оцінити ефективність різних схем емпіричної стартової антибіотикопрофілактики/терапії в попередженні розвитку гнійно-септичних ускладнень в комплексному лікуванні хворих на важкий гострий панкреатит.Для вирішення поставленої мети і задач було обстежено 57 пацієнтів з діагнозом важкий ГП, що знаходилися на лікуванні у ВІТ Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (головний лікар Гайдаєв Ю.О) та в ВІТ Клінічної лікарні № 3 (головний лікар Паламар Б.І.), м. З метою вивчення ефективності та клінічної значимості напівкількісного визначення ПКТ, в залежності від наявності чи відсутності інфекції та розвитку МОД на момент визначення ПКТ крові, були виділені наступні групи хворих: група І (n=17) - органна недостатність, зумовлена прогресуванням ССЗВ на фоні відсутності інфекційних ускладнень; група ІІ (n=9) - органна недостатність на фоні інфікованого ПН з генералізацією процесу; група ІІІ (n=7) - важкий ГП із розвитком місцевих ускладнень, без інфекційних ускладнень та позитивною динамікою; група IV (n=10) - наявність панкреатичних та екстрапанкреатичних інфекційних ускладнень (абсцес, пневмонія, раньова інфекція) без системної маніфестації та органної недостатності з позитивною динамікою. Для визначення можливостей PCT®-Q тесту в діагностиці гнійно-септичних ускладнень у пацієнтів з прогресивним погіршенням стану та МОН ми порівняли традиційні показники інфекції та концентрацію ПКТ між групою І та групою ІІ.Вираженість ССЗВ згідно наявності критеріїв ССЗВ статистично не відрізнялась в групах І та ІІ, були 3,35±0,6 та 3,37±0,74 відповідно (p>0,05). Також не було виявлено значимої різниці між цими групами за шкалою IPS, середній бал по якій склав 18,12±2,34 та 18,62±2,44 в І та ІІ групах, відповідно (p>0,05). Частота серцевих скорочень в середньому була 102±8,36 в групі ІІІ та 93,9±7,46 в групі IV (р>0,05); середня частота дихальних рухів була 27±4,33 та 22,11±4,01 відповідно в ІІІ та IV групах (р>0,05).У дисертації наведено теоретичне обгрунтування та запропоновано нове рішення щодо ранньої неінвазивної діагностики інфекційних ускладнень важкого гострого панкреатиту та зниження летальності на підставі встановлення оптимальних концентрацій прокальцитоніну (експрес-тест PCT®-Q), а також визначення ефективності різних варіантів антибіотикопрофілактики/терапії. Визначення прокальцитоніну крові напівкількісним методом за допомогою PCT®-Q-тесту без урахування інфекційного статусу не відображує ступінь важкості гострого панкреатиту і не може бути критерієм для оцінки важкості в першу фазу захворювання. Контроль рівня прокальцитоніну (PCT®-Q тест) дозволяє з високою ймовірністю прогнозувати інфікування панкреонекрозу з розвитком септичних ускладнень та бути критерієм адекватності антибіотикотерапії. Проведення ранньої масивної інфузійної терапії (волемічної ресусцитації) у хворих з важким гострим панкреатитом дає підстави відмовитись від призначення антибіотиків при умові позитивної динаміки та відсутності ознак некрозу підшлункової залози, проте це потребує проведення цілеспрямованих контрольованих досліджень.