Скринінг лабораторних та інструментальних досліджень хворих із диспепсичними скаргами. Роль дисбалансу окисно-відновних процесів у формуванні клінічного перебігу функціональної диспепсії та синдрому диспепсії. Стан вегетативної нервової системи у хворих.
Аннотация к работе
У світовій практиці диспепсія розглядається як два поняття: в широкому значенні слова - як синдром, а у вузькому (тоді вона зазвичай називається невиразковою або функціональною диспепсією) - як самостійне захворювання, при якому больовий і диспепсичний синдроми сумісні. У педіатрії особливо важливо вирішити проблему функціональної диспепсії (ФД) у звязку із частою мізерністю морфологічних змін ШКТ у дітей з вираженим клінічним симптомокомплексом (Ейберман А.С., 2001). Зокрема, залишаються невирішені практичні питання з алгоритму встановлення діагнозу „Функціональна диспепсія” (Ейберман А.С., Тріфонов В.Д., Мухіна Ю.Г, 2001). Мета дослідження: удосконалити діагностику диспепсії у дітей на підставі комплексної оцінки клініко-лабораторних та інструментальних показників для чіткої диференціації функціональної диспепсії і синдрому диспепсії. Вивчити секреторну та моторно-евакуаторну функцію шлунка у дітей з диспепсією шляхом експрес-РН-метрії та ультразвукового дослідження.Для вирішення поставлених у дисертації завдань було відібрано 125 дітей віком 7-15 років з диспепсичними проявами, яким виставлявся основний діагноз „Хронічний гастрит із збереженою, підвищеною чи зниженою секреторною функцією шлунка, стадія загострення або неповної ремісії” згідно діагностичних критеріїв та рекомендацій провідних науково-дослідних інститутів. Крім того, здійснювалася порівняльна характеристика результатів вищевказаних досліджень з даними обстеження у контрольній групі: у 38 дітей - вивчення титрів венозної крові, у 10 дітей - вивчення показників ритмокардіографії, у 29 дітей - вивчення процесів перекисного окислення ліпідів і стану антиоксидантної системи, у 12 дітей - вивчення МЕФШ. Аналіз клінічних даних показав, що у пацієнтів з ФД (1 група), порівнюючи з хворими із СД (2 група), статистично достовірно виділено такі основні симптоми, як біль в епігастрії, частіше ниючого характеру (60,0±6,90%, р<0,01) і не повязаний з їдою (78,0±5,86%, р<0,001); дискомфорт у верхній половині живота (84,0±5,18%, р<0,001), раннє насичення (62,0±6,86%, р<0,002) та відчуття переповнення після прийому звичайного обєму їди (52,0±7,07%, р<0,02). Так, якщо змішаний варіант у дітей у віці 7-11 та 12-15 років зустрічався з однаковою частотою (відповідно 62,0±9,10% і 57,10±11,10%, р<0,8), то виразковоподібний варіант частіше мав місце у дітей 12-15 років, ніж у дітей 7-11 років (відповідно 28,60±10,20% і 3,40±3,40%, р<0,05), а дискінетичний варіант - у дітей 7-11 років по відношенню до дітей 12-15 років (відповідно 34,50±8,98% і 14,30±7,80, р<0,1). При оцінці Н.pylori-інфікованості, встановлено, що у хворих із СД інфікування Helicobacter pylori достовірно переважає (54,67±5,75%, р<0,05) над таким у групі із ФД (30,0±6,48%) і корелює із гістологічними змінами в слизовій оболонці шлунка та сповільненим періодом напіввиведення із шлунка.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального завдання сучасної педіатрії, яке полягає в удосконаленні діагностики диспепсичних проявів у дітей шляхом комплексного клініко-лабораторного, інструментального, біохімічного та морфологічного досліджень з метою диференціації диспепсії на функціональну та органічну. Клінічний перебіг функціональної диспепсії характеризується достовірною перевагою таких основних симптомів, як ниючий біль в епігастрії (60,0±6,90%), біль, не повязаний з їдою (78,0±5,86%), дискомфорт у верхній половині живота (84,0±5,18%), раннє насичення (62,0±6,86%) та відчуття переповнення після їди (52,0±7,07%), тривалістю менше 3 років (78,0±5,90%). Моторна функція шлунка при функціональній диспепсії характеризується сповільненим періодом напіввиведення із шлунка (58,0±6,98%), що корелює з дискомфортом, раннім насиченням, відчуттям переповнення і переважає при дискінетичному варіанті, нормальною частотою перистальтичних хвиль (68,0±6,60%) та поверхневою амплітудою перистальтики (44,0±7,62%). При синдромі диспепсії переважають глибші зміни: сповільнений період напіввиведення із шлунка (77,42±7,50%), сповільнена частота перистальтичних хвиль (48,40±8,98%) та сповільнена амплітуда перистальтики (51,60±9,0%). Достовірним при синдромі диспепсії виявилося сповільнення евакуації при спазмі воротаря (р=0,05) та переважання Н.pylori-інфікованості при сповільненому періоді напіввиведення із шлунка (р<0,01).