Проблеми діагностики та лікування екстрасфінктерних норицях прямої кишки, поширеність серед населення працездатного віку. Склад мікрофлори норицевого ходу та чутливість її до антибіотиків, оптимальні схеми антибіотикопрофілактики та антибіотикотерапії.
Аннотация к работе
Значна поширеність захворювання серед найбільш працездатної частки населення - хворі віком від 21 до 50 років становлять 67-76%, - визначає актуальність, наукову і соціальну значимість проблеми (І.Н. У багатьох хворих в результаті хронічного перебігу захворювання та повторних неефективних втручань знижується працездатність, погіршується самопочуття, настає рубцева деформація заднього проходу та сфінктера ПК, що може призвести до стійкої інвалідизації (М.М. Незважаючи на велику кількість запропонованих методик хірургічного лікування НПК, рецидиви захворювання (РЗ) спостерігаються у 3-30% хворих (О.О. Якщо при інтрасфінктерній НПК операцією вибору залишається метод Габріеля у різних модифікаціях, то при лікуванні хворих із транссфінктерним та екстрасфінктерним розміщенням норицевого ходу (НХ) вибір методу операції залишається предметом дискусії (Ю.В. Визначити актуальність проблеми діагностики та лікування ЕНПК, поширеність ЕНПК серед населення працездатного віку, відсоток післяопераційних РЗ та АІ, причини незадовільних результатів лікування за 9 років (1997-2005 роки) за матеріалами архіву Головного військового клінічного госпіталю МО України та Українського проктологічного центру.Уперше було проведено вивчення результатів хірургічного лікування ЕНПК та показано необхідність пошуку сучасних методів передопераційної діагностики ЕНПК і розробки нових методик їх хірургічного лікування. Вперше розроблено і впроваджено у практичне використання технологію УЗДТ 3D, проведено порівняльну оцінку діагностичної цінності цього методу. Розроблено та впроваджено у практичне використання методику висічення НХ „єдиним блоком” від ЗО до ВО з використанням ультразвукового гармонійного скальпеля, проведено порівняльну оцінку ефективності лікування за цією методикою та за традиційними методиками лікування хворих з ЕНПК. Розроблено і впроваджено у практичне використання робочу УЗ-класифікацію ЕНПК за ступенем складності, що дозволило оптимізувати підходи до вибору методики лікування хворих із цією патологією. Розроблено і впроваджено у практичне використання нову методику хірургічного лікування хворих з ЕНПК - висічення НХ „єдиним блоком” від ЗО до ВО з використанням ультразвукового гармонійного скальпеля.Залежно від методики лікування хворих з ЕНПК, вони були розподілені на групи: контрольна група - 91 (43,1%) хворий, які лікувалися за традиційними методиками (перша підгрупа - 25 (11,8%) хворих, що лікувалися за лігатурною методикою; друга підгрупа - 35 (16,6%) хворих, що лікувалися за методикою О.Н. Рижих; третя підгрупа - 31 (14,7%) хворий, що лікувалися за методикою Джад-Робле) та досліджувана група - 120 (56,9%) пацієнтів, які лікувалися за розробленими нами методиками (перша підгрупа - 67 (31,8%) хворих, що лікувалися за методикою висічення НХ єдиним блоком від ЗО до ВО; друга підгрупа - 53 (25,1%) пацієнти, що лікувалися за методикою "пломбування" НХ аутотромбіновим клеєм). Результати проведеного СМ-го дослідження були такі: середній показник ТС у хворих першої функціональної підгрупи зріс, порівняно з рівнем станом на 25-35 день після операції, на 14,9% (р0,05); середній показник ТС у хворих другої функціональної підгрупи - зріс на 14,9% (р>0,05), середній показник МС - зріс на 14,0% (р0,05); середній показник ТС у хворих третьої функціональної підгрупи - зріс на 19,7% (р>0,05), середній показник МС - зріс на 18,0% (р>0,05), а середній показник ВЗ - зріс на 16,5% (р>0,05). Функціональні показники у хворих першої підгрупи досліджуваної групи через 25-35 днів змінилися таким чином: середній показник ТС у хворих першої функціональної підгрупи зменшився, порівняно з вихідним рівнем, на 8,0% (р>0,05), середній показник МС-зменшився на 3,9% (р>0,05), а середній показник ВЗ - зменшився на 1,7% (р>0,05); середній показник ТС у хворих другої функціональної підгрупи - зменшився на 7,9% (р>0,05), середній показник МС - зменшився на 4,7% (р>0,05), а середній показник ВЗ - не змінився; середній показник ТС у хворих третьої функціональної підгрупи - зменшився на 5,9% (р>0,05), середній показник МС-зменшився на 4,6% (р>0,05), а середній показник ВЗ - зменшився на 3,1% (р>0,05); середній показник ТС у хворих четвертої функціональної підгрупи - зменшився на 10,9% (р>0,05), середній показник МС - зменшився на 3,3% (р>0,05), а середній показник ВЗ - зменшився на 8,6% (р>0,05). Віддалені функціональні результати мали такий вигляд: середній показник ТС у хворих першої функціональної підгрупи зріс, порівняно з рівнем станом на 25-35 день після операції, на 6,5% (р>0,05), середній показник МС - зріс на 2,1% (р>0,05), а середній показник ВЗ - зменшився на 3,4% (р>0,05); середній показник ТС у хворих другої функціональної підгрупи - зріс на 5,5% (р>0,05), середній показник МС - зріс на 3,5% (р>0,05), а середній показник ВЗ - зріс на 0,9% (р>0,05); середній показник ТС у хворих третьої функціональної підгрупи - зріс на 29,6% (р>0,05), середній показник МС - зріс на 3,3%