Оцінка агроекологічного стану гідроморфних ґрунтів поліської зони Волинської області та розроблення заходів з покращення родючості осушених ґрунтів та запобігання деградаційних процесів шляхом використання місцевих гідроморфних меліорантів та добрив.
Аннотация к работе
Відомі в цьому напрямку роботи вчених (Вознюк С.Т., Коваленко П.І., Клименко М.О., Лико Д.В., Трускавецький Р.С., Веремеєнко С.І.) показують, що поліпшити агроекологічний стан цих ґрунтів можна внесенням меліорантів. Тема дисертації є одним із напрямків науково-дослідних робіт кафедри екології Луцького державного технічного університету, а також досліджень, які проводились за програмою ДКНТ - розділ “Родючість і охорона ґрунтів. Мета досліджень полягала у встановленні оцінки агроекологічного стану осушених ґрунтів поліської частини Волинської області та розробці заходів з відтворення їх родючості та запобігання розвитку деградаційних процесів. Результати досліджень свідчать, що за останні роки відбулось значне зниження вмісту рухомих форм фосфору і калію як у торфових, так і мінеральних осушених ґрунтах - фосфору до 10,5-26,0 мг/100 г ґрунту, обмінного калію до - 12,0-25,0 мг/100 г ґрунту, що відповідає низькій забезпеченості, при оптимальному вмісті Р2О5 і К2О для більшості сільськогосподарських культур відповідно до 30-40 і 30-35 мг/100 г ґрунту. З метою оцінки сучасного агроекологічного стану гідроморфних ґрунтів Волинської області згідно із завданням досліджень було проведено еколого-агрохімічну паспортизацію ґрунтів із встановленням бальної оцінки ґрунту (агрохімічної та еколого-агрохімічної) за допомогою загальноприйнятої методики (за ред.Агроекологічний стан осушених земель оцінено за допомогою запропонованої системи індексації, згідно з якою встановлено, що на території поліської частини області найкращою агрохімічною забезпеченістю характеризуються дернові глейові карбонатні легкосуглинкові, болотні піщані і легкосуглинкові ґрунти. Волинська область характеризується значними запасами викопних матеріалів - суглинків, глини, карбонатних порід, торфу, сапропелю, фосфоритів їхніх різновидностей, які можуть бути використані як меліоранти та місцеві добрива. Встановлено, що локальне стрічкове внесення суглинку (20-40 т/га) разом із мінеральними добривами (Р60К90) на осушених торфових ґрунтах, а також локальне стрічкове внесення торфу (20-40 т/га) разом із мінеральними добривами (N60Р60К90) супроводжується покращенням поживного режиму, збільшенням вмісту калійних (з 16,0 до 19,7 на торфовому і з 4,8 до 10,0 мг/100 г ґрунту на дерновому ґрунті) та фосфорних сполук (з 2,2 до 7,5 на торфовому і з 0,4 до 1,9 мг/100 г ґрунту на дерновому ґрунті), сприяє сорбуванню поживних речовин у локальних зонах, поступовому їх вивільненню для живлення рослин і зменшенню вимивання їх за межі кореневмісного горизонту. Локальне внесення зернистих фосфоритів і меліорантів стрічками на глибину 15 і 30 см зменшує величину гідролітичної кислотності відповідно з 65,2 до 42,0 - 42,9 мг екв./100 г ґрунту в торфовому і з 2,61 до 2,25 мг екв./100 г ґрунту в дерновому звязно-піщаному ґрунті завдяки внесення в складі зернистих фосфоритів кальцію (250-300 кг/га), який сприяє зменшенню величини РН та гідролітичної кислотності. Локальне стрічкове внесення суглинку (20 т/га) разом із мінеральними добривами (Р60К90) на осушених торфових ґрунтах, а також локальне стрічкове внесення торфу (20 т/га) разом із мінеральними добривами (N60Р60К90) на дернових глеюватих ґрунтах приводить до достовірної прибавки врожайності на рівні 132-142 % порівняно до контрольних ділянок і 32-42 % порівняно до розкидного способу застосування.