Поетична активність людини як форма її надприродного існування. Своєрідність поетичного буття у зв"язках з життєво-прозаїчним типом існування. Конкретизація змісту і внутрішньої логіки взаємозв"язку авторського буття - творчого буття - поетичного буття.
Аннотация к работе
Так, подолано змішування понять автора як біографічної людини і автора-творця, виявлено центральну роль автора при створенні "внутрішнього світу" твору, відзначено його найважливіші естетичні функції. З огляду на фактично центральну позицію проблема автора так чи інакше співвідноситься з усіма питаннями, що стосуються літературного твору, і похідними від них. Бахтіна немовби репрезентувала проблему автора взагалі, оскільки суттєвим цей дослідник вважав співвідношення автора і героя та достовірність постаті автора саме у перспективі "від героя". Дійсно, можна погодитися, що магістральний напрямок вивчення автора пролягає "від героя". При всій, власне кажучи, недоречності встановлення між цими рівнями буття часових відношень, заради оперативної прозорості можна визначити специфіку взаємозвязків цих понять таким чином: авторське буття - це буття до творчого акту, сказати б - безконфліктне буття; творче буття - буття, фундаментально змінене авторським актом творення; нарешті, поетичне буття - буття, пройняте пафосом акту у відповідь, акту зворотного перетворення героя.Важливо визначити характер цієї причини, щоб отримати чітке уявлення про характер тих змін, яких зазнає людина, перетворюючись з не-автора в автора. Отже, ми ставимо питання про "походження" автора: з яких причин людина стає автором? Якщо мати на увазі поетичну уяву, то у нас зявляються підстави стверджувати: а) поетичні закони здійснюють не "твір", а автора (що уявляє); б) ці закони - вищі за життєво-прозаїчні (фабульні) закономірності, котрі здійснюють фабульних героїв. Автор - це той, хто перетворює (уявляє) себе в героя, а герой це той, у кого перетворює себе автор. Конфлікт між героями і автором може бути розвязаний завдяки перетворенню героя в автора, тому що існування героя і його дійсності саме по собі виявляє і здійснює конфліктний стан світу.