Роль наративних конституентів: оповідача, оповіді, фокалізації в розгортанні концептуального мегапростору художньої прози Ф. Саган. Виокремлення основних засобів відтворення внутрішнього мовлення персонажа в оповідному просторі художніх творів авторки.
Аннотация к работе
Автор художнього твору виступає творцем оповідної реальності, тобто дієгезису як простору, в якому реалізується фрагмент його концептуальної картини світу. Коло питань, що розглядаються в дисертації, відповідають проблематиці, яка висвітлюється згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України № 0103U003178 "Когнітивні та комунікативні аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс" (тему затверджено вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол №6 від 31 січня 2005 року). установити закономірності суміщення мовленнєвих планів оповідача та персонажа в екстра-/ інтрагетеродієгетичному й екстра-/ інтрагомодієгетичному типах оповіді в художній прозі Ф. З метою зясування особливостей побудови оповідного простору художньої прози французької письменниці нами сформульовано таку робочу гіпотезу: оповідний простір художньої прози Ф. Саган визначається особливостями когнітивної системи авторки, яка втілюється в оповідному просторі її художніх творів у сукупності концептуальних і поетичних тропів, індивідуально-авторських концептів і образів.Тут ідеться про знання автора художнього твору, які він утілює в тексті й вербалізує в оповіді. Основними наративними конституентами ОП художнього твору виступають оповідач як базова оповідна інстанція, що скеровує та впорядковує весь інформативний потенціал художнього тексту, оповідь, підґрунтя якої складає подія та/чи дія, й фокалізація як ракурс чи позиція оповідного зображення. Гетеродієгетичний оповідач корелює з обєктивною оповіддю, яка, як правило, ототожнюється з "усезнанням" оповідача; у центрі такої оповіді міститься персонаж. Відтак, виділено такі наративні типи оповіді, як інтрагетеродієгетична, в якій оповідач, будучи всередині "історії", описує події, в яких він не брав безпосередньо участь; екстрагетеродієгетична, де немає жодного звязку між оповідачем й усім, що відбувається в художньому творі; інтрагомодієгетична, яку організовує оповідач, який міститься всередині описуваних подій і є одночасно персонажем цих подій; екстрагомодієгетична, де оповідач розповідає події, до розвитку яких він має певне відношення. Саган є ускладненою формою оповіді, оскільки має місце контамінація свідомості персонажа та оповідача, що експлікується в ОП твору займенником 3-ої особи однини il / elle: Josee soupira, referma les yeux.Когнітивно-комунікативний підхід до розуміння художнього тексту як певним чином організованого й фіксованого знання виступив підґрунтям для дослідження оповідного простору художнього твору та його трактування у когнітивно-наративному ракурсі як площини розгортання концептуальної інформації. У роботі зясовано, що специфіка організації оповідного простору художніх творів Ф. Саган в екстра-/ інтрагетеродієгетичному й екстра-/ інтрагомодієгетичному типах оповіді визначається функціонуванням опозиційних форм оповідної інстанції (гетеро-/ гомодієгетичного оповідачів) та наявністю певного різновиду фокалізації як ракурсу чи позиції оповідного зображення. Лексичний аспект розгортання концептуальної інформації в концептуальних просторах екстра-/ інтрагетеродієгетичної й екстра-/ інтрагомодієгетичної оповіді детермінований семантикою невизначеності, сумніву та страждання, дієсловами руху, смислове навантаження яких обмежується або заперечується контекстуально, емотивно забарвленою лексикою, що гіперболізує та персоніфікує почуття і відчуття головних актантів оповіді. Синтаксичний аспект представлено риторичними запитаннями, які набувають стверджувальності, синтаксичними повторами, парцеляціями, репризами, антиципаціями й інверсіями, що, синтаксично виділяючи, підсилюють концептуально вагомішу інформацію в оповідному просторі художніх творів письменниці.