Виявлення особливостей опису пейзажу як художньо об’єктивованого зображення природи й краєвиду, зумовлених його лінгвоконцептуальними властивостями в англомовному художньому дискурсі XVIII–XX ст. Вербальні засоби об’єктивації та профілізації концептів.
Аннотация к работе
У реферованій роботі вперше з позицій когнітивно-дискурсивної парадигми знання встановлено та визначено роль і місце опису пейзажу (далі - ОП) у реалістичному англомовному художньому дискурсі (далі - АХД) XVIII - початку XX століть, закономірності реалізації смислових механізмів його гетерохронного конституювання, жанрово-мовленнєву специфіку й композицію. Актуальність теми роботи визначається підвищеним інтересом сучасної антропоцентричної парадигми лінгвістичних досліджень до місця й ролі мовленнєвої комунікації з погляду її реалізації у дискурсивному просторі. Безпосереднє відношення до зазначеної проблеми має й модель “людина - природа”, яка у художньому дискурсі знаходить своє яскраве втілення в ОП як однієї із зовнішньо мотивованих і водночас внутрішньо цілісних категорій тексту. (протокол № 4), входить до кола актуальних питань, досліджуваних у межах комплексної наукової теми кафедри ділової іноземної мови та перекладу Закарпатського державного університету “Функціонально-прагматичні та номінативно-когнітивні аспекти романо-германських мов і перекладу”(номер держреєстрації ІГ-127Б, ІГ-21Б). Цільові установки й завдання визначили комплексну методику наукового пошуку, у якій поєднано процедури та прийоми лінгвостилістичного аналізу (для вивчення параметрів стилістичної маркованості одиниць-вербалізаторів концептів), лінгвоконцептуальний (для встановлення структури й змістових конституентів авторської лінгвоконцептосфери), системно-функціональний (для вивчення функціонування концептуально значущих мовних одиниць в індивідуальній авторській концептосистемі), лексикографічний (для визначення лексем логіко-поняттєвого шару концептів) і елементи квантитативного аналізу (для визначення ступеня активності вербалізованих складників концепту ПЕЙЗАЖ).У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, обєкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну, сформульовано положення, що виносяться на захист, висвітлено методологічні засади роботи, теоретичне та практичне значення, а також здійснено опис емпіричного матеріалу з обґрунтуванням принципів і методів його наукового аналізу, подано відомості про апробацію отриманих результатів і структуру роботи. У першому розділі “Теоретичні засади опису пейзажу в англомовному художньому дискурсі” висвітлено основні підходи до вивчення ОП, сформульовано визначення англомовного художнього дискурсу, що є носієм пейзажної репрезентації, змодельовано алгоритм та реконструйовано фреймову структуру ОП. Сучасна лінгвістика визначає опис пейзажу складником змісту і композиції художнього твору, який присвячено текстовому змалюванню погоди, природи, краєвиду, знаковим елементом картини світу письменника та його персонажів, що зумовлює поліфункціональність образів, тематики і мотивів природи. Англомовний художній дискурс є складним феноменом, оскільки мовлення досліджуваних романів загалом жанрово різноманітне, а “живе” спілкування між персонажами, описане на сторінках кожного твору, породжує своєрідні композиційно-мовленнєві форми. Сьогодні науковий аналіз ОП набув особливої актуальності, оскільки вважається, що він, будучи елементом форми, є відображенням ментального простору автора і як такий дає підставу для тверджень про належність того чи іншого твору до певного літературного напряму.Головна увага дослідження спрямована на зясування системної та концептуальної організації мовленнєвого жанру ОП в АХД XVIII-початку XX століть, специфіка якого полягає в актуалізації наративного простору художнього твору. Як текстовий компонент АХД опис пейзажу є зображенням обєктів краєвиду і/або явищ природи у тісній взаємодії з персонажем, його внутрішнім станом і настроєм, у якому відтворено індивідуально-авторський світогляд та ідейно-художню позицію. У такий спосіб ОП постає мовленнєвим жанром, обєднанням когнітивних, комунікативних та композиційних компонентів змісту, що задаються когнітивно-дискурсивним алгоритмом. Специфіка ОП полягає у актуалізації стилістичних прийомів і засобів його експресивного зображення для психологізації опису пейзажу, що веде до урізноманітнення функціонального навантаження в АХД. Жанрово й дискурсивно детермінована концептосистема ОП ґрунтується на чотирьох макроконцептах, безпосередньо повязаних із художньою репрезентацією інформації, у межах якої актуалізуються макроконцепти SKY/WEATHER, GROUND/LAND, FIRE, WATER з подальшою їх диференціацією на лінгвокультурно й дискурсивно марковані образи.